Виступ Вітаутаса Наудужаса, Заступника міністра економіки Литовської Республіки

Пане Спікер, пане Віце-Премєр-Міністре, шановні організатори, леді та джентльмени! Одного разу лікар, архітектор та політик сперечалися, чия професія найдавніша у світі. Лікар сказав: «зрозуміло, що моя професія найстаріша, тому що жінка була створена з ребра Адама…». «ні, ні, сказав архітектор, моя професія найстаріша. Адже до цієї медичної операції був суцільний хаос, а тому - світ був створений за дизайном архітектора». Тільки політик залишався спокійним та мовчазним. Вони хотіли знати його точку зору. І він сказав, «Дорогі друзі, хто, на вашу думку, створив цей хаос?».

Леді та джентльмени, хто створив цей хаос, який бачимо сьогодні? Чи приречені громадяни України чи будь-якої іншої держави платити все більше і більше за постачання енергоресурсів? Чи це невідворотній процес? Я так не думаю. Не думаю, перш за все через те, що ціни на енергоносії у світі зменшуються, незважаючи на прогноз Газпрому щодо подвоєння чи потроєння цін до кінця цього року. Не думаю, бо монополії пропонують різні тарифи країнам залежним від їхньої зовнішньої політики. В одній українській газеті я бачив карикатуру: ціна $400 за 1000 метрів кубічних газу, якщо ви не припините критикувати Росію щодо подій на Кавказі; $ 300 за 1000 метрів кубічних – якщо ви визнаєте Південну Осетію та Абхазію; $ 250 – якщо ви публічно заявите, що Україна не приєднається до НАТО.

Нещодавно представника литовської влади один журналіст запитав: «Ви мрієте про покращення стосунків з Росією?» «Так. Я мрію». – «А скільки це коштує?» – “Нічого. Мріяти нічого не коштує”. Які б не були мрії, треба, перш за все, зважати на реальність. А яка реальність? Реальність – це багата політична, культурна, історична та економічна співпраця з Росією. Чесно кажучи, завжди краще мати багатого та щасливого сусіда, ніж бідного, сердитого, ненадійного та вороже налаштованого. У будь-якому разі, зрозуміло, що розрив між попитом та забезпеченням енергетичними ресурсами буде збільшуватися і в ЄС, і в окремих регіонах, і в окремих країнах. І тому, ціни на енергоресурси також повинні підвищуватися. На додачу, беручи до уваги фінансову кризу, зміну клімату, наступаючу продовольчу кризу, ми маємо досить похмуру картину. Чи можна уникнути такої ситуації? Найкращу відповідь дав Вінстон Черчілль, колишній Прем’єр-Міністр Великобританії: “Оптиміст – це той, хто в складній ситуації знаходить чудові шанси». Чи є енергетична незалежність України чи ЄС хорошим шансом? Думаю, що це ніщо інше, як красива ілюзія. Ніяка країна, включно з Росією, не є енергетично незалежною. Наприклад, Росії потрібні технології та обладнання для нафтового та газового секторів. Постачальники та споживачі енергії дуже взаємопов’язані між собою, як подружні пари, як чоловік і дружина. А якщо в нашому човні, на борту якого ми всі знаходимося, є дірка, всі ми й потонемо.

Як можна посилити енергетичну безпеку? Завдяки інноваційним технологіям, дослідженням в енергетичному секторі. Так, наприклад, Швеція припинить імпортувати неочищену нафту у 2020 році. Знову ж таки – завдяки інноваціям, завдяки дослідженням. У 2020 р. Німеччина задовольнятиме свої потреби на 27%, – і це лише початок. Це креативність? Так. Але не така креативність, коли політики намагаються здобути більше енергетичних ресурсів з Близького Сходу, Росії та Ірану. Найкращий сценарій для покращення ситуації з енергетичною безпекою - це спільна енергетична політика ЄС. ЄС повинен діяти спільно. Спільна енергетична політика ЄС – це не лінія фронту, це не політика, спрямована проти Росії чи інших країн. Якщо країни-постачальники об’єднані в ОПЕК, чому не може ЄС закуповувати газ колективно? Сьогодні, спільна політика ЄС все ще слабка. Через одну просту причину – тому що енергетичний сектор ЄС все ще слабкий. Ми можемо посилити енергетичну безпеку завдяки трансатлантичному співробітництву. Особливо, беручи до уваги новообраного президента Обаму, як його часто називають, Глобама, через його готовність співпрацювати з усім світом. Однак, є багато скептиків щодо ефективності трансатлантичного співробітництва в енергетичній сфері.
Ще один жарт: нещодавно пан Баррозо та пан Схеффер говорили про те, коли ЄС та НАТО стануть такими ж сильними, як і раніше. Дискусія була настільки гарячою, що вони вирішили запросити Бога. І пан Схеффер запитав: «на Вашу думку, коли ми повернемо собі колишню владу, вплив у світі?». Бог подумав і відповів: “НАТО поверне свою колишню владу. Але ви цього вже не побачите». Те ж саме запитав і пан Барросо. Бог відповів: «Так, ЄС поверне свій вплив, але я цього вже не побачу».

У будь-якому разі зрозуміло, що НАТО та ЄС – найсильніші організації у світі. І жарти про те, що Росія вже стала неформальним лідером ЄС у питаннях енергетик, є безпідставними. З метою підняти рівень енергетичної безпеки спільна політика ЄС розвивається в наступних напрямках: насамперед, диверсифікація постачань (попередні доповідачі про це багато говорили). Ефективність використання енергії, особливо країнами, які щойно приєдналися до ЄС. Альтернативні джерела енергії, відновлювана енергія та принцип солідарності - це речі, які вже почали застосовуватися усіма країнами ЄС, і ці процеси проходять досить динамічно. Це стосується і Литви. Як ви, можливо, знаєте, перед розширенням ЄС на 10 нових країн, Європейська Комісія зіткнулася з трьома великими проблемами. Дві з них були прямо пов’язані з Литвою – закриття атомної станції Ігноліна та транзит через Калінінград. А третя проблема була пов'язана з Кіпром. Чому закриття атомної станції було такою проблемою? Перед тим закрили Барсабак, атомну станцію Швеції, декілька підприємств у Німеччині, таке ж рішення було прийняте і щодо Болгарії та Словаччини. Проста відповідь, тому що Ігноліна – набагато більша атомна станція у порівнянні з усіма іншими атомними станціями. Дозвольте ознайомити вас з тим, що ми збираємося робити до 2020 р.. Перш за все, Литва знаходиться у процесі підготовки будівництва регіональної атомної станції із співвласниками Польщею, Литвою, Латвією та Естонією, потужністю 3400 мегават, який ми плануємо запустити до 2016-2017 року. По-друге, побудова полько-литовського енергомосту (потужністю 1000 мегават) має бути запущений в роботу у 2012-2013. По-третє, енергоміст Швеція-Литва потужністю 1000 мегават повинен бути готовий до експлуатації у 2016-2017. Звичайно, у нас є наміри побудувати енергоміст Україна-Білорусія-Литва, і ми розпочнемо переговори. Також варто зазначити енергоміст Фінляндія-Естонія потужністю 3050 мега ват, який почав працювати у 2006 р., а до 2012 року його потужність маю бути збільшена у три рази. У нас є декілька інших проектів, таких як термінал LAG, підземне газосховище і т.ін.. Як ви розумієте, ці проекти дуже дорогі, і ми не зможемо їх реалізувати без підтримки ЄС. Ще один з проектів – відновлення багатоквартирних будинків, що буде коштувати більше $16 мільярдів. І, знову ж таки, ми не зможемо реалізувати такі проекти без підтримки ЄС. Литва приділяє багато уваги енергоефективності та енергоощадності і тому ми плануємо, що на 2020 рік 20 відсотків наших потреб в енергоносіях будуть забезпечуватися відновлюваними джерелами енергії.

І, насамкінець зауважу, що я почуваюся в Києві як вдома. У нас багато спільного. Наприклад, найпопулярніший спорт в Україні та Литві – телефонні дзвінки. Давайте будемо більше спілкуватися. Це дає нам можливість досягти синергії, співпраці у сфері енергетики. Будьте готові до всього і все прийде.

Дякую!

Скачати