Виступ Владіміра Рахманіна, Заступника Генерального Секретаря, Секретаріат Енергетичної Хартії

Шановний пане Голово, шановний Віце-Прем'єр Міністре, шановні міністри, шановні посли, шановні колеги та друзі! Для мене велика честь виступати на цьому престижному форумі. Ми на Другому Київському безпековому форумі обговорюємо надзвичайно важливі питання. Дуже емоційні та цікаві презентації попередніх промовців лише підкреслили важливість проблеми.

Проблеми енергетичної безпеки за останні роки набули глобального характеру. Ми всі постали перед проблемою надзвичайно швидких змін у енергетичному середовищі.

• Ціновий аспект енергетичного середовища набув нестійкого характеру.
• Країни-виробники прагнуть більш активної участі у частині розподілення ресурсів для споживання.
• Глобальні енергетичні потреби диктуються стрімко зростаючими економіками поза межами традиційного простору Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР).
• Ми спостерігаємо більше державного втручання в глобальний енергетичний ринок.
• Захист навколишнього середовища, який головним чином був зосереджений на профілактиці забруднення, тепер все більше зосереджується на зменшенні рівня викидів двоокису вуглецю та зменшенні цього впливу на навколишнє середовище.

Стає все більше очевидним той факт, що нинішній курс нашої політики не є самодостатнім. Проблема не в тому, що джерела енергії недоступні. А в тому, що існує реальний ризик того, що використання нами ресурсів, за допомогою яких ми досягли високої якості життя, може спричинити катастрофічні зміни середовища та численні конфлікти. Ми не повинні цього допустити. Але для того, щоб забезпечити безпеку глобальної енергетичної економіки, ми повинні знайти нові спільні рішення урядів та міжнародних організацій.

Забезпечення енергетичної безпеки вимагає визнання нашої енергетичної взаємозалежності, розуміння, що справжня безпека та стабільність повинні базуватися на спільних інтересах, користі для всіх учасників енергетичного ланцюга.

Я б хотів підкреслити важливість дискусії, в якій би брали участь усі учасники енергетичного ланцюга - виробники, споживачі та транзитери. Я переконаний, що напруга, яка наразі існує на енергетичному ринку, хоча б частково пов’язана з недостатнім рівнем комунікації та інформування, а також непрозорістю політичних планів та дій. Канали, через які може здійснюватися діалог, також важливі.

Баланс інтересів та вигод між виробниками та споживачами не є статичною величиною. Високі ціни на енергетичні ресурси за останні роки зміцнили позицію відносно невеликої кількості країн, які мають ресурси та експортують їх. Зростаюче занепокоєння тим, що енергія може набути ще більш стратегічного та політичного характеру, ніж раніше, спричинило ситуацію, коли країни-споживачі почали намагатися регулювати попит та споживання енергії з метою зменшити залежність від імпорту. Такі заходи можуть покращити енергоефективність та збільшити рівень диверсифікації постачання. Але у світі, де технологія базується на використанні вуглеводнів, неможливо заперечити факт взаємозалежності покупців та продавців, щонайменше так буде тривати ще кілька десятиліть.

Як на мене, буде неправильно, якщо нинішні проблеми спричинять виникнення нових перешкод на шляху до розвитку міжнародної торгівлі та співпраці під лозунгом енергетичної незалежності.

З огляду на глобальний розподіл енергетичних ресурсів, теперішні технології та прогнози попиту, для політиків пріоритетним завданням має бути те, як найефективніше управляти існуючою взаємозалежністю. А також завдання, як створити функціональні та збалансовані міжнародні механізми, з допомогою яких ми можемо зменшити ризики, пов’язані з взаємозалежністю.

Спочатку ми повинні знайти спільні принципи, на яких буде базуватися міжнародна співпраця. Щодо Енергетичної Хартії, основні її принципи відображені у політичній Декларації 1991р., яку підписали майже 60 країн світу. Ці країни і є найбільшими виробниками, транзитерами та споживачами, і всі вони поставили свій підпис під наступними принципами:

• Національна суверенність енергоресурсів, повага до контракту власності;
• Стабільні та відкриті умови для переміщення енергетичного капіталу, технологій та інвестицій;
• Орієнтація на ринкові рішення;
• Відсутність дискримінації;
• Прозорість;
• Енергоефективність та стабільний розвиток.

Як ці принципи допоможуть нам вирішити проблеми енергетичної безпеки та кліматичних змін? Насамперед, важливо підкреслити, що головний механізм управління взаємозалежністю – це, звичайно, робота міжнародного енергетичного ринку.

Головне завдання для урядів - це забезпечити функціонування міжнародних ринкових механізмів шляхом забезпечення прогнозованих, прозорих, недискримінуючих умов для здійснення торгівлі та інвестування. Лише таким чином ми можемо гарантувати, що потоки інвестицій, технологій та енергії будуть спрямовані у найефективнішому напрямку. Взагалі, уряди повинні створити нормальні умови для того, щоб розроблялися нові енергетичні технології та використовувалися альтернативні енергоресурси. У цьому зацікавлені усі країни. Але кожна країна-учасник енергетичного ланцюга має ще й свої власні інтереси, які також повинні братися до уваги.

Реальність доводить, що існують розбіжності між безпекою постачань та безпекою попиту. В умовах обмеженості технологій, країна-власник ресурсів може гарантувати безпосередньо фізичне постачання. Безпека постачань означає, що експортуючи, країна дотримується своїх обіцянок стосовно постачань та виконує їх, і не використовує свою суверенну позицію задля втручання у договори на постачання.

Поглянувши на інший кінець енергетичного ланцюга, імпортуючи, країна не може гарантувати фізичного попиту, тому що останній диктується індивідуальними рішеннями споживача. Однак, експортуючи, держави хотіли б щонайменше орієнтуватися на прогнозований ринок, та на правила, згідно з якими енергія імпортується в країну. Довготермінові контракти були та залишаються успішною моделлю забезпечення балансу між безпекою постачання та безпекою попиту. Щоб підтримати намагання національних урядів, взаємозалежний енергетичний світ потребує підтримки міжнародних організацій задля здійснення координації та забезпечення стабільних умов для співпраці. Саме тому ми і вважаємо, що Енергетична Хартія є надзвичайно важливим документом у міжнародному правовому полі. Цей документ підтверджує, що можна об’єднати досить багато різних країн на юридично-зобов’язуючій основі, що базуватиметься на спільних принципах та інтересах.

Цей договір є унікальним законно-зобов’язуючим багатостороннім механізмом співпраці в енергетичному секторі, що об’єднує виробників, споживачів та транзитерів, забезпечуючи відсутність будь-якої дискримінації. Головне, що цей договір захищає інвестиції та заохочує рух енергетичних, інвестиційних потоків та технологій по всій території країн-учасників Енергетичної Хартії задля забезпечення спільного добробуту. Енергетична Хартія – це серйозне підґрунтя для гармонізації інтересів усіх учасників, надає нам, так званий, «універсальний путівник» для здійснення енергетичної співпраці. Звичайно, Енергетична Хартія – це продукт колективної мудрості, і може функціонувати лише в умовах співпраці країн-учасників договору. Я ціную зауваження пана Голови Верховної Ради України щодо Енергетичної Хартії, ми завжди цінуємо такі поради та зауваження. Ми візьмемо їх до уваги та будемо над ними працювати. Ми віримо, що Україна – це важливий гравець у процесі, що відбувається в рамках Енергетичної Хартії, та високо цінуємо професійну та ефективну участь вашої країни у цьому процесі.

Дозвольте мені коротко розказати про особливу роль Хартії у забезпеченні міжнародної енергетичної безпеки. Потреба у значних інвестиціях задля забезпечення енергетичного попиту є обґрунтованою. Але в умовах глобальної фінансової кризи та нестійких цін на енергоресурси – це є надзвичайно складною проблемою. Невпевненість щодо можливості повернення капіталу у майбутньому – це проблема для інвесторів, а особливо, коли, інвестиції величезні та зроблені на основі довготермінових контрактів, що є характерним для енергетичної сфери. Безсумнівно, це налякає не лише традиційних учасників енергетичного ринку, але й усю фінансову спільноту, яка ще не так давно була налаштована позитивно, а зараз зовсім дезорієнтована.

Низькі ціни, якщо вони будуть утримуватися на одному рівні на постійній основі, поставлять під удар існуючі капіталовкладення, а також відштовхнуть потенційні інвестиції. А ці інвестиції вкрай необхідні нам на наступні десятиліття. Скасування цих інвестицій або навіть їх відкладення у часі поставить під загрозу безпеку постачань, а, як наслідок, і всю економіку в цілому. В такій загрозливій ситуації довготермінові рішення в енергетичному секторі потребують гарантій, що умови контрактів будуть дотримуватися. Енергетична Хартія - це обов’язковий механізм, одним з завдань якого є захист інвесторів та забезпечення безпеки на законному рівні.

Забезпечення надійного транзиту – це ключовий компонент Хартії. Хартія стала головним міжурядовим форумом обміну інформації з питань доступу до транзитних трубопроводів, тарифікації, кризового менеджменту, та інвестицій у транзитну інфраструктуру. Стаття Хартії про енергоефективність базована на спеціальному протоколі, розробленому державами-учасниками.

Хартія також має на меті забезпечити прозорість на євразійських енергетичних ринках. Хартія забезпечує доступне багатостороннє політичне обговорення для різних країн, пропонує ефективну платформу для регуляторного діалогу щодо проблем, пов’язаних з рухом енергетичних потоків по території Євразії.

Ми сподіваємося на ефективну міжнародну енергетичну співпрацю, і з оптимізмом дивимося у майбутнє. Є багато складних проблем, які ми ще маємо вирішити. Політика урядів та міжнародних організацій повинна сприяти побудові стабільного енергетичного майбутнього, у якому «енергія» повинна продовжувати асоціюватися з розвитком людства та можливостей. Нам потрібні успішні, переможні рішення у сфері енергетичної співпраці, а не гра «у нічию». Спільна користь, взаємо-визнання та взаємоповага інтересів один одного приведуть нас до спільних, довготермінових та стабільних рішень.

Скачати