Виступ Арсенія Яценюка, Голови Верховної Ради України, Засновника Фонду Open Ukraine

06-11-2008

"Всім доброго дня, дорогі друзі! Мені приємно Вас бачити другий рік поспіль. Заснований мною Фонд Open Ukraine проводить Другий Київський Безпековий Форум, і на сьогодні оголошена надзвичайно цікава тема - енергетична безпека. Було би природно, якби ми обговорювали питання світової фінансової кризи, але зараз у цьому питанні така неймовірна кількість експертів, що я не думаю, що наш Форум щось привнесе нове у світову кризу. Хотілось би побажати кризі і тим людям, які нею займаються, щоб вона якомога швидше завершилася, - і світ, і Україна вийшли на докризові показники. Хоча об'єктивно зрозуміло, що це під великим питанням..."

За будь-яких обставин частиною будь-якої кризи, в тому числі і фінансової кризи, є питання енергетики. І до того моменту, коли в світі виникла фінансова криза, в світі було дві кризи: перша – це енергетична криза, а друга – це продовольча криза. І саме тому, ще рік тому ми визначили тематику поточного Київського Безпекового Форуму – це питання енергетичної безпеки. На превеликий жаль, за останній період часу енергетика перестала бути товаром, а енергетика стала елементом зовнішньої політики. І була дуже дивна кореляція між тим, чим вища була ціна на Нью-Йорку за барель нафти, тим більший вплив енергетика мала на поділ світу і на зовнішньополітичні аспекти.

Але сьогодні ситуація кардинально змінилася. Чи на довго ця ситуація змінилася і що очікувати нам в майбутньому?

Один з основних викликів, який стояв перед світом і стоїть до сьогоднішнього дня – це, так звана, енергетична незалежність. Відповім Вам на це запитання: вважаю, що енергетична незалежність або абсолютна енергетична незалежність – є ніщо інше як міф. Це неможливо досягнути, тому що це неможливо досягнути. Всі на енергетичному ринку надзвичайно залежні один від одного: постачальники від транзитерів, транзитери від споживачів, і це замкнене коло. І саме в цьому колі ми повинні формувати енергетичну політику як таку, якої немає, але про яку нам сьогодні потрібно поговорити. Поділю енергетичну безпеку на декілька елементів і почну з першого елемента, що є фінансовим елементом енергетичної безпеки. Згадайте 1998 рік, якщо мені не зраджує пам’ять, коли барель нафти коштував на рівні 10 доларів. Згадайте липень місяць 2008 року, коли барель нафти дійшов до 147 доларів, якщо не зраджує пам’ять, 27 центів, тобто 148 доларів. Чи нормально це для глобалізованого світу, чи нормально це для світової економіки? Ні. Це жахливі виклики, з якими зіткнувся весь світ, і з якими зіткнулася Україна. І після досягнення свого пікового значення нафта впала сьогодні до 60 доларів. Що буде далі? На моє переконання, 60 доларів за барель нафти – це тимчасове явище, яке пов’язане з цілим рядом як внутрішніх, так і зовнішніх аспектів, і, думаю, що протягом другого півріччя 2009 року нафта відновиться десь на рівні 100 доларів. Чи вичікувати нам в цей період? Ні, ні в якому випадку. Зараз вичікувати не можна, зараз треба діяти - зараз найкращий шанс для енергетично-залежних країн сформувати енергетичну політику і вийти з якимось більш-менш конструктивним рішенням щодо того, яка енергетична політика повинна бути в світі, яка енергетична політика повинна бути в Україні.

Сьогодні у Financial Times була цікава стаття. Міжнародна енергетична агенція через тиждень опублікує свій звіт про те, що буде з нафтою у 2030 році, але в силу різних причин цей звіт потрапив у пресу. В ньому Міжнародна енергетична агенція дає цифру, що до 2030 року ціна за барель нафти буде 200 доларів. Думаю, що ці цифри навряд чи будуть відповідати дійсності, так як ніхто не знає яким чином світова економіка буде розвиватися до 2030 року. Але нам чітко зрозумілий тренд – ціни на енергоносії будуть рости.

Що відбулося після того, коли нафта впала до 60 доларів? Звернуся до другого елемента, що є транспортний елемент енергетичної безпеки. Після фінансової кризи і після суттєвого падіння цін на енергоносії відбулося замороження всіх транспортних енергетичних проектів. Якщо їх навіть не заморозили публічно, то їх заморозили непублічно. Фактично від Канади до Казахстану той інтенсивний темп розвитку енергетичних транспортних коридорів, який був протягом останніх 5 років, зупинений. Що це буде тягнути за собою? Звичайно, що це буде тягнути за собою відсутність диверсифікації джерел енергопостачання, продовження залежності від старих постачальників і відповідні ризики, які пов’язані з експлуатацією старих транспортних коридорів.

Дуже важливий елемент, який обговорюється тривалий час, але на який немає відповіді: а чи є правила гри на ринку транспортування? Ні. І в свій час Україна також виступала з тим, щоби сформувати певний транспортний документ чи транспортну хартію, яка би визначала права та обов’язки країн-транзитерів. Але поки що це залишилося на папері і це повинно бути цікавим предметом дискусії на нашому Форумі.

Наступний елемент, який є також елементом енергетичної безпеки і який безпосередньо прив’язаний до цінової ситуації на зовнішньому ринку, – це питання відновлюваних джерел енергетики. Вони також сьогодні зупинені. І абсолютно для всіх зрозуміло, що при 60 доларах за нафту, розвиток будь-яких альтернативних джерел чи відновлюваних джерел є економічно недоцільним. Це означає, що у короткотерміновій перспективі ми можемо отримувати наступний раунд проблем: в тому випадку, якщо нафта зросте, а вона обов’язково зросте, ми зіткнемося з проблемами залежності виключно від традиційних джерел постачання енергопостачання.

Третє, що повинно турбувати нас, це видобуток. Видобуток нафти також під загрозою, і він безпосередньо корелюється із зовнішнім споживанням нафти. Одначе, за даними тієї ж Міжнародної енергетичної агенції, видобуток нафти, і нафтопродуктів, і енергетичних продуктів щороку падає на 9%. Тобто кожен рік у нас фактично іде дев’ятивідсоткове скорочення. В тому випадку, якщо в цей сектор будуть внесені суттєві інвестиції, то це скорочення можна зменшити майже на 3%. І таким чином падіння видобутку буде складати близько 6%. Це означає, що раніше чи пізніше світ знову зіткнеться з недостачею енергетичного ресурсу. Це означає, що через певний період часу ми знову отримаємо високі ціни. Це означає, що через певний період часу ми знову отримаємо диктат певних країн-монополістів, і до цього вже треба готуватися сьогодні.

Який вплив енергетичної безпеки, енергетичної кризи на глобальну економіку? В той час коли ціни йшли від 100 до 148 доларів, найбільше отримали країни члени ОПЕК. За різними оцінками до 2030 року додатковим фінансуванням країни ОПЕК отримають близько 2 трлн. доларів США. 2 трильйони – це неймовірні гроші, які можуть суттєво впливати на глобальний розвиток економіки. Сьогодні споживання енергетики відбирає 1,2% ВВП цілого світу. Але ми очікуємо, що до 2030 року обсяг споживання збільшиться , і, відповідно, світ буде більше платити. І таким чином, 2% від глобального світового ВВП піде на енергоспоживання. Це має безпосередню прив’язку до цілого ряду речей, так як країни, які контролюють основний ресурс у світі, отримують надприбутки. І ці надприбутки кудись обов’язково направляються. Ці надприбутки будуть мати вплив на валютно-обмінний курс, на вартість різного роду активів, на вартість різного роду товарів і на різні інфраструктурні проекти, які будуть чи не будуть фінансуватися цими країнами.

Для нас дуже важливо, щоб глобальна безпека була також забезпечена в енергетичному плані. Подивіться, що відбувається. Тільки вчора, якщо мені не зраджує пам’ять, відбувся вибух на одному із нафтопродуктопроводів Керікан-Джейхан, так він називається, якщо мені не зраджує пам’ять. Декілька місяців тому був вибух на Баку-Тбілісі-Джейхан. Часто-густо країни з різних причин чомусь ставлять на капітальний ремонт ті чи інші нафтопродуктопроводи і газопроводи. Що це означає? Це означає те, що енергетика має вплив безпосередньо на глобальні баланси і на глобальну безпеку. І транспортні коридори, і правила на енергетичному ринку безпосередньо впливають в цілому на світові тенденції і на те, який рівень безпеки в світі.

Що треба робити? Напевно, розпочну з того, що правил гри на енергетичному ринку, єдиних правил гри, яким би всі слідували і які б всі виконували немає. Тому для Світової організації торгівлі пріоритетом №1 повинно стати вироблення енергетичних правил. Енергетична Хартія, яка сьогодні є дуже хорошим документом, але на превеликий жаль, у більшості зі своїх пунктів вона є декларативним документом, і не охоплює основні країни-власники ресурсу, основні країни-транзитери і основні країни-споживачі ресурсу. Тому пункт №1 для глобальної безпеки – це вироблення в рамках Світової організації торгівлі правил роботи на енергетичному ринку.

Пункт № 2 - так званий, енергетичний сепаратизм. У 1998, коли нафта була 10 доларів, мало хто взагалі розмовляв з країнами-власниками ресурсу. У 2008, коли нафта була 148 – ніхто не розмовляв з країнами-споживачами. І це те порочне коло, яке буде постійно тягнутися, якщо ми не зрозуміємо, що лінія «постачальника, транзитера і споживача» повинна бути всім взаємно вигідна. І в рамках будь-яких міжнародних організацій – чи то регіональних, чи то загальносвітових міжнародних організацій, – повинна відбутися уніфікація світових правил гри на енергетичному ринку.

Щодо газу. Це взагалі окремий специфічний енергетичний продукт, який має суттєвий вплив на українську економіку і який не має чітких правил як поставок, так і ціноутворення. Тому видається, що по газу або треба прийняти рішення, що газ є біржовим товаром, або, якщо його неможливо зробити біржовим товаром, необхідно чітко визначити, які механізми ціноутворення на такий складний і інколи політичний товар як газ.

Була ідея щодо формування газового ОПЕКу. Я думаю, що на рівні ідеї вона дуже цікава, але хотів би зазначити, що цей газовий ОПЕК не повинен сформувати нову монополію на світових ринках. Газовий ОПЕК повинен інтегруватися у світовий енергетичний сектор, і повинен слугувати виключно як механізм рівного доступу всім учасникам ринку до енергетичного ресурсу, а не диктату тими чи іншими учасниками такого ОПЕК своїх правил гри.

Ще раз повернусь до Енергетичної Хартії і ще раз зазначу, що ціла низка країн не ратифікувала Енергетичну Хартію. І тому говорити про те, що Енергетична Хартія є ефективним механізмом, в тому числі і для України, навряд чи було би правильно. Одначе, це не означає, що ми повинні забути про Енергетичну Хартію, це означає, що ми її повинні вдосконалити, зробити ефективні механізми контролю і виконання Енергетичної Хартії та залучити всі країни, які сьогодні працюють на енергетичному ринку, і які є монополістами в тій чи іншій сфері, до ратифікації і до участі в Енергетичній Хартії.

Щодо Європейського Союзу, то на превеликий жаль, так звана, єдина політика Європейського Союзу у сфері енергетики поки що не відбулася, але ми сподіваємося, що після ратифікації Лісабонської угоди і після того, коли будуть введені в дію всі механізми внутрішньої співпраці в рамках Європейського Союзу, Європа все-таки визначиться щодо єдиної енергетичної політики, і Європа все-таки буде мати чіткі підходи, які в тому числі будуть передбачати необхідність залучення України до європейської енергетичної політики.

Ну і третє, що необхідно зробити у нас – це чітко зрозуміти, що при сьогоднішній ціні у 60 доларів на барель нафти з нами будуть розмовляти всі. І сьогодні і для світу, і для України є дуже хороший шанс в тому, щоб бути не тільки транзитною країною, а щоб бути країною, яка бере активну участь в різного роду інвестиційних проектах. Такі проекти повинні передбачати обов’язково залучення Європейського Союзу, обов’язково залучення Росії, обов’язково залучення Туркменістану, Узбекистану і Казахстану. Тільки в єдності, в енергетичній єдності, всі учасники процесу можуть досягнути результату. В іншому випадку – тоді коли добре, то буде добре дуже для малої кількості людей. І аналогічно буде відбуватися, але тоді, коли буде погано, то погано буде для всіх.

Для України. На енергетичному ринку України дуже багато зроблено за останній період часу. Хотів би зазначити ще раз, що на українському рину необхідно відновлення енергетичної монополії НАК «Нафтогаз України». І це той пріоритет, яким займається уряд, і це той пріоритет, який поділяє український парламент. При цьому необхідні прямі контракти, необхідні прямі стосунки як з постачальниками ресурсу, так і з споживачами ресурсу.

Друге питання – це регулятор. В Україні необхідний чіткий, незалежний і ефективний енергетичний регулятор, який би встановлював правила гри на ринку і електроенергетики, і газу, і нафти. Підкреслюю, такий регулятор існує, але такому регулятору бракує незалежності.

Третє питання - що стосується видобутку. В сьогоднішніх умовах фінансової кризи Україна не зможе самостійно фінансувати такий видобуток. Але Україною проведений цілий ряд конкурсів, якщо такі конкурси відповідають українському законодавству і національному інтересу з залученням іноземного інвестора, із залученням внутрішнього ресурсу, Україна повинна активно займатися видобутком ресурсу як на власній території, так і на території сусідніх країн.

Енергозбереження. Два роки тому Україна посідала 1 місце в світі за обсягами споживання енергетичних продуктів на 1 долар ВВП. За таких обставин, яка б ціна не була на енергоносії, ми не зможемо вижити. Тому питання енергозбереження, зменшення споживання енергетичних ресурсів – це питання №1 на порядку денному як українського уряду, так для української держави і українського бізнесу в цілому.

Це короткий план, який я хотів Вам запрезентувати як певний ґрунт для обговорення. Ще раз хотів би зазначити, що енергетична тема в силу навіть падіння цін на енергоносії абсолютно не відпала. Енергетична тема і низькі ціни на енергоносії є ще одним шансом для тих країн, які є суттєво енергозалежні, щоб сформувати правила гри, підписати довготермінові контракти і мати взаємовигідний інтерес на рівні споживачів, транзитерів і постачальників такого ресурсу.

Я Вас закликаю до цікавої дискусії, знаю, що ми будемо проводити цю дискусію протягом двох днів. За декілька днів в Баку також відбудеться енергетичний саміт і я сподіваюся, що наша безпекова конференція зможе підготувати дуже позитивний ґрунт і для зустрічі в Баку. Я Вам дякую за увагу і запрошую всіх до дискусії!

Скачати