Урсула Ґацек, Депутат Європейського Парламенту від Польщі

Пані та панове, чи має Європа спільну енергетичну політику? Чи, можливо, я почну обережніше, бо багато дій та відповідей Європи за останні роки та місяці є серйозними причинами для хвилювання. За 10 хвилин важко обговорити їх усі та налаштуватися на більш оптимістичний лад, що я і спробую зробити трохи пізніше у своїй презентації. Але, думаю, нам необхідно виокремити кілька питань.

Перше питання – стосовно Грузії. Давайте не будемо свідомо робити помилку, але питання підриву репутації Грузії як країни-транзитера стояло на порядку денному у серпні цього року. Це могло стосуватися і членства в НАТО, і демонстрації сили, і поділу сфер впливу, але питання енерготранзиту постало дуже гостро. І, наразі, ми знаходимося під тиском необхідності визнання, що угода про припинення вогню, підписана за сприяння Саркозі, дотримується росіянами. Ми не можемо це перевірити, тому що наші спостерігачі не мають доступу до всієї території Грузії, і тому існує багато сумнівів щодо вищезгаданого факту. Отже, не було продемонстровано сильної та об’єднаної позиції,яку би хотілося бачити, щодо цього конфлікту. Можливо, за цим криється бажання підписати вигідні контракти з найбільшими російськими гравцями у сфері енергетики, або перспективи стати центром інтересів Газпрому в Європі, чи то отримати доступ до багатих природних копалин Росії. Росія грає нечесно, коли західні компанії інвестують на її території, Росія грає нечесно і з своїми власними, місцевими, конкурентами. Згадаймо випадок з компанією «Юкос». Активи зникли, директор компанії провів 5 років у в’язниці. Це вже повинно було б нас стривожити. Історія з BP-TNK: Росія йде зараз на дрібні поступки, але загалом її дії виходили далеко за рамки нормальних дій, коли вона намагалася встановити жорсткий контроль над компанією, втягнувши у цю війну податкову службу, міграційну та інші державні служби з метою остаточно поставити на коліна свого партнера. Але який вибір мала компанія BP? 25% її газу та нафти йде з Росії. Зараз вже і інші компанії вважають: «ну, в такий спосіб Росія завжди робить бізнес. З нею важко знайти спільну мову, бо вона невиправно-жорстка». А я їм відповіла: «так, з Росією важко знайти спільну мову це одне. Але беззаконня – це вже інша річ. Ви можете опинитися у такому ж становищі як BP дуже скоро».

Нам не вдалося відреагувати адекватно на ситуацію, коли Росія використовувала енергопостачання як політичну зброю. Ми вже бачили ситуацію з Україною, Білоруссю, потім знову Україною…. Зараз Україна знову постала перед черговими виборами, на жаль. І ми побачимо, як Росія дотримується своїх обіцянок стосовно того, що газопостачання тепер буде суто комерційним питанням і не буде використовуватися для впливу на результати виборів в Україні. Ми усі бачили реакцію на запуск проекту «Південний Потік». Давайте знімемо рожеві окуляри, адже головна мета цього проекту – зірвати проект «Набукко» та забезпечити контроль Росії над усіма газовими потоками у Європу з каспійського регіону та регіонів на південь та схід від нього. Коли я запитала пана Пібалґса, Європейського Комісара з питань енергетики, про його бачення щодо проекту «Південний Потік», я була дуже розчарована його відповіддю. У письмовій формі він відповів мені, що вважає, що цей проект буде значним внеском у забезпечення енергетичної безпеки. Я повинна сказати, що я суттєво незгодна з таким баченням ситуації. І раптом за останні декілька днів ми побачили, як Росія втрутилася і намагається вирішити довготривалий конфлікт між Вірменією та Азербайджаном стосовно Нагорного Карабаху. З першого погляду здається, що Росія робить гарну справу. Але хіба ж це не спосіб залучити азербайджанців у гру на своїй стороні? Це також демонструє здатність Росії заморожувати конфлікти, розпалювати конфлікти та, навіть, виконувати роль посередника у конфліктах, якщо це їй вигідно. То ж, пані та панове, чи так усе погано? Чи є Європейський Союз безсилим?

Якщо ми вважаємо, що при досягненні спільної енергетичної стратегії, ЄС буде проводити єдину політику стосовно енергетичних позицій Росії, боюся, цього ніколи не станеться. Тут є багато інших моментів та особливих інтересів. І, навіть, Лісабонська угода з її статтею про солідарність не може заборонити державам-членам ЄС використовувати своє суверенне право приймати самостійно рішення щодо структури енергетики, постачальників та маршрутів. Держави від цього права легко не відмовляться. Таким чином, якщо наше бачення спільної енергетичної політики є саме таким, у нас можуть бути проблеми.

Однак, я б хотіла додати оптимізму до того, що я вже сказала. Є декілька моментів, які прямо чи опосередковано можуть мати позитивний вплив на посилення енергетичної безпеки. Ми постійно інтегруємо наші енергетичні ринки. Тепер, ми пропонуємо це робити і таким країнам як Україна. Про це вже говорив мій колега з Європейської Комісії. Лише тоді, коли ми матимемо технічні можливості для забезпечення зв’язку між нами, ми можемо говорити і практикувати солідарність. Солідарність нічого не означає, якщо ти не можеш допомогти сусідові з постачанням газу, бо нема газопроводу, нема об’єднаних ліній електропередач. Таким чином, розподіл внутрішнього ринку, перетворення його на більш вільний ринок, більш прозорий, – ці питання необхідно вирішувати вже зараз. Друге пріоритетне питання для ЄС – кліматичні зміни. Непрямим чином ця проблема змушує нас шляхом збільшення енергоефективності та зменшенням енергоспоживання зменшити нашу залежність від імпорту, збільшивши частку відновлюваних енергоресурсів в енергоструктурі. Такі заходи диверсифікують нашу енергоструктуру у напрямку використання, так званих, внутрішніх ресурсів. Хоч сьогодні ми і не говоримо про кліматичні зміни, роль атомної енергії як способу зменшення забруднення навколишнього середовища газовими відходами буде неодмінно зростати. Є три специфічні інструменти: про один вже говорили – вдосконалена Політика Сусідства, що включає вагомий енергетичний компонент, що ми і бачимо стосовно України; нова Угода про партнерство та співпрацю з Росією, яка буде містити деякі положення Енергетичної Хартії та Транзитного Протоколу. Як на мене, в основі угоди повинні бути паритет та взаємодія. Я буду на цьому наполягати. Давайте розглянемо ці питання, а також питання політичного тиску, які чинить Європейський Парламент на такі проекти як «Північний Потік», який спричинив негативний прецедент у рамках двосторонніх угод з Росією: через Комітет Клопотань та Пленарний Комітет чиниться тиск на Комісію з питань навколишнього середовища, яка має розглянути питання балтійського трубопроводу з точки зору забруднення навколишнього середовища.

Таким чином, ЄС не може повністю вирішити питання енергетичної безпеки. Але, пані та панове, це краще з того, що ми маємо. І, вирішуючи ширші питання, ми все ж побачимо результати у більш віддаленому майбутньому. А що стосується нинішньої ситуації, є такі європейські гравці як Польща та балтійські країни, а також колеги з Європейської Комісії, які продовжують лобіювати впровадження цього прямого механізму, який, на мою думку, буде тримати Європу насторожі та забезпечить безпеку Європи. Дякую.

Скачати