Home
 
Головна2008Матеріали форумуВиступи, день другий↓ Тім Ґулд, Керівник Програм – Каспій, Кавказ, Південно-Східна Європа, Міжнародна енергетична агенція

Тім Ґулд, Керівник Програм – Каспій, Кавказ, Південно-Східна Європа, Міжнародна енергетична агенція

Тім Ґулд, Керівник Програм – Каспій, Кавказ, Південно-Східна Європа, Міжнародна енергетична агенція
07-11-2008

Я знаходжуся в ситуації, коли вже все було сказано, але не всіма. Постараюся говорити коротко. Була одна річ, яка мене вразила протягом сьогоднішнього обговорення, - мені здалося, що не було згоди щодо вразливостей та ризиків, перед якими ми сьогодні постали. Судячи з доповідей, виходить, що найбільший ризик для євразійської та європейської енергетичної безпеки – це політично-вмотивоване переривання постачань. Я б хотів заохотити додаткове обговорення, чи насправді це один з найбільших ризиків, які постали перед нами. Інший ризик, про який уже згадував пан Пірані, і який, з точки зору Міжнародної Енергетичної Агенції (МЕА), дійсно є досить суттєвим, - це ризик недостатнього інвестування у розвиток та видобуток ресурсів. МЕА демонструє стурбованість обсягами витрат, закладеними в інвестиційні плани «Газпрому».

У 2008 році обсяг капіталу, призначеного для інвестування видобутку енергоресурсів та розвитку родовищ Газпромом, значно зріс. У той самий час, ми розуміємо, що розвиток ресурсів є надзвичайно складним процесом з технологічної точки зору. І вартість робіт по добуванню нафти та газу з надр землі значно зросла: праця, оснащення…та інші складові – все дорожчає, ресурсів стає менше. Також - питання тотальної непрозорості, яка має місце по всій довжині енергетичного ланцюга. Тут я маю на увазі не лише деякі проблеми, пов’язані з видобутком та розвитком ресурсів, або їх транзитом, або проблеми, які стосуються лише України. Я маю на увазі і ті проблеми, на які ми вже протягом певного часу закликаємо ЄС звернути увагу, - прозорість інформації, прозорість роботи європейського газового ринку. Думаю, що ви почуєте від виробників, що іноді їм було тяжко знаходити виходи на європейський газовий ринок. Вони знали, як це робити у старі часи. Я маю на увазі, що вони знали як це робити в минулому, мали довготермінові контракти з компаніями, що були монополістами на певній географічно-окресленій території. Вони також знають, як продавати газ на глибоко-ліквідних ринках. Ще важче продавати газ на напів-ліквідних ринках, зі слабкими гравцями. У такому разі виробникам ще важче справлятися з ризиками, які мають місце протягом тривалого періоду.

Ще один ризик, який постав перед нами, - складність генерувати інвестиції в інфраструктуру. Я знову маю на увазі те, що стара модель була відносно-добре розробленою, особливо для достатньо складного транзиту постачань з колишнього Радянського Союзу до європейських ринків. Радянський Союз здійснював постачання на політичній межі між Сходом та Заходом, був відповідальним за транзит до цієї межі, а в межах Європи були давно працюючі компанії, які відповідали за розвиток інфраструктури у певних областях. А тепер постало питання, що особливо чітко прослідковується в дискусіях стосовно Південного коридору, що, власне, гравці транзитного та споживчого ринків повинні створити прибуткові інфраструктурні проекти. Тепер саме до них та до ЄС висловлюється сподівання стосовно побудови коридорів, які б вели назад до країн-виробників. І це новий виклик для ЄС. Але надзвичайно важливий для Південного коридору, якщо взяти до уваги кількість кордонів транзитних країн. Якщо йти від Туркменістану до Австрії, треба перетнути 6 транзитних країн. А правильне регулювання цього процесу і є найскладніше завдання для ЄС. Що стосується Південного коридору, я б хотів повернутися до надзвичайно цікавої презентації нашого колеги з Туреччини. Ви розумієте, що Туреччині складно вирішувати проблему транзиту в умовах зростаючого попиту на газ та зростаючому занепокоєнні щодо безпеки газопостачання. А рішення цієї проблеми буде прямо впливати на газові потоки уздовж Південного коридору.

І, насамкінець, я б хотів наголосити на питанні диверсифікації ресурсів та постачань, тому що ця дискусія окреслювалася по-різному на різних стадіях нашої вчорашньої та сьогоднішньої дискусії. Часом, це питання було поставлено більш антагоністично, як питання мінімізації залежності від Росії. Думаю, що, якщо ставити питання таким чином, обговорення цих проблем також набудуть антагоністичного характеру. Питання в тому, де взяти додатково газу для Європи? Деяку кількість об’ємів газу можна отримати з Росії. Також цілком логічно для європейських споживачів звертати свої погляди на Північну Африку. Міжнародний ринок скрапленого газу, Норвегія, Каспійський та Близькосхідний регіони – це також джерела додаткового газу. Щоправда, надзвичайно складно добувати газ з надр землі, особливо у Туркменістані, де газ знаходиться глибоко, де висока температура та тиск. Там знаходяться поклади газу з високим вмістом сірки, і добувати його надзвичайно складно.

Європейському Союзу буде непросто домовитися з виробниками Каспійського регіону про постачання газу, але це цілком логічна мета для Європейського Союзу, який міг би розробити серію політик, які би зацікавили виробників у регіоні у виділенні ресурсів для цього коридору.

Скачати

Тім Ґулд, Керівник Програм – Каспій, Кавказ, Південно-Східна Європа, Міжнародна енергетична агенція