Михайло Гончар, Директор енергетичних програм, Центр НОМОС, Україна

Шановні друзі,
Як запропонувати приблизну форму шляхів покращення відносин між виробниками, транзитерами і споживачами – від апстріму через мідстрім до даунстріму? Коротко це можна б було висловити таким чином: стратегічні резерви + інтегрована інфраструктура + диверсифікація джерел і шляхів + прозорість.

Ці чотири компоненти, на мій погляд, є основними. Перша позиція, стратегічні резерви: давайте згадаємо про те, що ЄС, США, Японія убезпечили себе від проблем пов’язаних із можливим застосування нафтової зброї після 73-го року, відомих подій пов’язаних з арабським нафтовим ембарго, саме шляхом творення стратегічних резервів. Події, що відбулися у 2004-2007 рр., що стосується газу, пов’язаних з російсько-українськими суперечками, російсько-білоруськими суперечками, диктують необхідність створення стратегічних газових резервів. Ідея теж не нова. У 2006 р. колишній міністр економіки Австрії, Мартін Бартенстайн, після відомих подій між Україною та Росією, якраз і запропонував цей варіант. Проте він знаходиться в дискусійній площині. Більше того, наприклад, в Міжнародному Енергетичному Агентстві це сприймається достатньо скептично, – там починають пояснювати, чим газ відрізняється від нафти і т.ін.. Звичайно, створення стратегічних резервів газу – непроста річ, але цілком можлива і вірогідна річ для реалізації подібного проекту. Коли ви маєте запас газу, ви себе відчуваєте вільніше у випадку якихось екстраординарних подій. В чому перевага України? Не тільки в тому, що через її територію прямують трубопроводи, які можуть прокачувати і давати на виході 130 млрд м куб газу щорічно для ЄС. Найголовніша перевага в тому, що в Україні є одні з найбільших у світі і в Європі достатньо інтегровані підземні сховища газу, які забезпечують безперебійність постачання газу в різних екстремальних ситуаціях для європейських споживачів. Я приведу один приклад, поганий приклад для української сторони, але гарний для ЄС. 2007 рік, – дві дуже серйозні аварії на газопроводі Уренгой - Помари – Ужгород, коли знадобилося два тижні на ліквідацію наслідків цих аварій. Але ЄС на жодну хвилину не відчув зниження постачання газу. Це тому, що є підземні сховища газу і це тому, що в Україні, на відміну від європейської сторони, є взаємозв’язана система трубопроводів, що дозволяє активно перемикати постачання газу з одного на інший напрямок.

І тут ми переходимо до другого компоненту – наявності саме інтегрованої газової інфраструктури. ЄС, на мій погляд, потребує якраз створення європейського газового контуру. На мій погляд, є повним нонсенсом те, що попри високий рівень інтеграції ЄС, до цих пір цього не має, більше того, це не існує навіть у межах окремо взятих країн – споживачів газу. Наш турецький колега з компанії Боташ абсолютно вірно зауважив, що йому незрозуміло, чому, наприклад, Німеччина, яка має відповідні фінансові ресурси, не зреалізувала якогось певного проекту, який дозволив би отримувати газ північної Африки. Але натомість Німеччина реалізує ще один проект спільно з Росією – Північний Потік, який збільшує її залежність від постачань газу з російського джерела.

Тут ми підходимо до третього аспекту – прозорості. Можна говорити про різні речі, чому Німеччина керується саме таким підходом, а не підходом більш логічно пов’язаним з розширенням можливостей свого газового сектору в цілому, адже вона має можливість отримувати газ з Норвегії, газ з Росії, і було б цілком логічним і отримання газу з північної Африки. Тут ми підходимо до цікавої теми, яка не раз під час наших дискусій заторкувалася, а саме до того, як циркулюють потоки. Не тільки газові, газові зрозуміло, як ідуть, – від апстріму до даунстріму через труби. Як циркулюють фінансові потоки? Ми повинні взяти до уваги, що, коли мова йде про проблеми непрозорості, традиційно робиться проекція на Україну. Це правда, але це не вся правда. Питання в тім, що кінцевий результат газового трафіку з’являється на іншому кінці труби, на європейському, – саме там з’являється грошовий потік. І тут є цікаві моменти. Всім відомо, що Україна споживає туркменський газ. Але, якщо ви вважаєте, що Україна закуповує газ в Туркменістані, то ви помиляєтеся. Україна і Туркменістан не мають відносин, Україна не закуповує газ в Росії, – де-юре Україна закуповує газ в Швейцарії, в кантоні Цуґ. Саме там зареєстрована компанія РосУкрЕнерго, з якою НАК Нафтогаз України має контракт, за яким здійснюється закупівля туркменського газу, що транспортується через російську газотранспортну систему транзитом в Україну. І далі, до речі, в ЄС, певна частина. І якщо видумаєте, що ця схема унікальна і придумана тільки для України, то це теж помилка. Ця схема стала дуже активно клонуватися в ЄС. Де знаходиться офіс проекту Північного Потоку? Кантон Цуґ, Швейцарія. Де знаходиться офіс Південного Потоку? Кантон Цуґ, Швейцарія. Де знаходиться офіс розвитку Штокманського родовища? Кантон Цуґ, Швейцарія. Ви можете уявити собі масштаби цих проектів і які фінансові потоки там існують. Чому саме там? Швейцарія дуже цікава країна, вона не є членом ЄС. Не має влада ні в Україні, ні в Росії, ні в Брюсселі будь-яких можливостей відповідно законодавства контролювати діяльність подібних компаній. А подібні компанії для того і створені, щоб перерозподіляти непрозорим чином фінансові потоки. Про це говорили панове Нємцов і Крутіхін, про те, скільки доходить коштів до кінцевого контрактора, тому і необхідна посада головного «кешмейкера» в Росії. Таким чином, поки ми не вирішимо цих питань, ми не зможемо створити якусь систему покращення відносин. Тим більше, що певні ланки цього не хочуть.

В цьому контексті, фінансова криза - річ погана, але вона гарна, тому що примусила вже звернути увагу на аспекти існування офшорних компаній, які вмонтовані в дуже серйозні види бізнесу , і які послужили однією з причин того, що виникло на фондовому ринку. Я б звернув увагу на абсолютно резонні пропозиції, які прозвучали два тижні тому в Парижі, коли була зустріч фінансових представників країн ЄС, і де була активною позиція Франції, зокрема президента Саркозі, і де було вказано на швейцарську проблему, - що саме там зосереджена ціла низка відповідей на ті питання, які існують в різних видах бізнесу. Перш за все в енергетичному, тому що в умовах високих цін на енергоносії, тема енергоресурсів стає дуже чутливою для всіх. Таким чином варто було б виробити необхідну систему заходів. Важливу роль міг би відіграти європейський парламент для забезпечення більшого ступеня прозорості. Вимагати від своїх енерго-концернів прозорості. Є відповідні ініціативи прозорості. Ви про них знаєте. Publish what you pay. Publish what you spend. Невипадково на них не реагують. Ці ініціативи знаходяться в центрі уваги різноманітних НДО, але крупні компанії і уряд не звертають на них увагу. Повинна бути активніша роль Міжнародного Енергетичного Агентства. Насамкінець, слід відзначити, що іншого виходу, ніж діалог на новоствореному підґрунті шляхом удосконалення існуючих інструментів. Іншого виходу в нас нема. На жаль, прогноз більш песимістичний. Якщо є сподівання, що монопольний постачальник в умовах зниження цін на нафту і газ стане більш лояльним, це є ілюзія. В такому випадку доведеться застосовувати окремі заходи, спрямовані на примусову гармонізацію відносин. Можливо через швейцарські офшори. Дякую.

Скачати