Володимир Макуха, Заступник міністра палива та енергетики, Україна

Шановні колеги, учасники Форуму!
Перш за все, хочу подякувати за запрошення взяти участь у цьому заході.
Сьогодні майже перед усіма державами світу постають нові виклики, пов’язані з необхідністю гарантування сталого задоволення постійно зростаючих потреб економік та населення країн в енергетичних матеріалах та продуктах. Це обумовлює необхідність забезпечення диверсифікації енергетичних поставок, гарантування безпечного транзиту енергоносіїв, розширення обсягів їх видобутку та виробництва. Очевидним є те, що вирішення згаданих завдань є неможливим без широкого міжнародного співробітництва, базованого на довгострокових спільних інтересах, на довгострокових спільних регіональних пріоритетах.

У своєму виступі я не буду давати оцінки спільній Європейській енергетичній політиці – серед учасників цієї панелі ми маємо достатньо висококваліфікованих фахівців, які можуть зробити це набагато краще, ніж я. Я хочу лише дати бачення ролі нашої держави у забезпеченні енергетичної безпеки Чорноморсько-Каспійського регіону та європейського континенту, а також тих кроків, які, на нашу думку, повинні сприяти підвищенню цієї ролі.

Звичайно, ключовим тут є максимально можлива у даний час інтеграція української енергетичної системи до загальноєвропейської. Принципи організації цієї роботи зафіксовані у цілій низці двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угод, таких як План дій Україна – ЄС, Меморандум про взаєморозуміння між Україною і Європейським Союзом щодо співробітництва в енергетичній галузі та інші. Зараз між Україною та ЄС проводяться переговори щодо укладання нового базового договору між Україною та ЄС, метою якого є розвиток стабільних відносин між Україною та Європейським Союзом, що базуватимуться на спільних інтересах і цінностях та сприятимуть здійсненню в Україні фундаментальних реформ. Значна частина цього договору присвячена питанням енергетичної сфери та, зокрема енергетичній безпеці. В проекті Договору передбачено продовження та активізація існуючого співробітництва через створення ефективних механізмів взаємодії у разі виникнення кризових ситуацій в енергетиці; участь у розбудові і модернізації енергетичної інфраструктури; розвиток конкурентоспроможного, прозорого та недискримінаційного ринку енергоносіїв.

Починаючи з 2005 року між Україною та ЄС започатковано та активно здійснюється Енергетичний Діалог високого рівня. Проведення регулярних консультацій між Україною та ЄК дозволяє не тільки оперативно вирішувати питання щодо реалізації конкретних проектів, у т.ч. з врахуванням пріоритетів енергетичних політики України та ЄС, але і формувати та впроваджувати спільні стратегічні пріоритети.

Одним з пріоритетних завдань для України в розвитку міжнародного співробітництва в енергетичній сфері є набуття членства в Договорі про Енергетичне Співтовариство. Користуючись нагодою ми ще раз ще раз хочемо підтвердити пріоритетність цієї мети. Водночас ми розуміємо й всю складність роботи, яку необхідно виконати для досягнення критеріїв набуття членства в Енергетичному Співтоваристві. В першу чергу, це стосується приведення законодавчої та нормативної бази України в галузі енергетики у відповідність до вимог європейського законодавства.

Ще одним пріоритетом у розвитку міжнародного співробітництва в галузі енергетики є синхронне з’єднання ОЕС України з мережами європейського Об’єднання з координації передачі електроенергії (UCTE). Географічне розташування України та створена потужна мережа ліній електропередачі міждержавних інтерфейсів, можуть та мають стати основою для паралельної роботи об’єднаної енергосистеми України з енергосистемами країн ЄС. Окрім комерційних вигод для обох сторін така синхронізація стане суттєвим фактором підвищення безпеки енергопостачання як України, так і об’єднаної Європи.

Звичайно, підвищення ролі України у забезпеченні енергетичної безпеки на європейському континенті вимагає широкого застосування інших форматів двостороннього та багатостороннього співробітництва в енергетичній сфері. Особливо актуальним це питання постає у галузі видобутку та транзиту вуглеводнів, перш за все, природного газу.
Сьогодні наша країна є активним учасником Організації Чорноморського економічного співробітництва. Саме завдяки активній позиції України була створена Організація за демократію та економічний розвиток (ГУАМ), діяльність якої спрямована на вирішення безпекових та економічних проблем чорноморсько-каспійського регіону.

Як відомо, за підсумками Саміту з питань енергетичної безпеки, що відбувся 22 - 23 травня 2008 року в Києві, була підписана Спільна заява президентів щодо Каспійсько–Чорноморсько–Балтійського енерготранзитного простору. Він створюється як відкрите об’єднання зацікавлених країн, які розташовані в цих регіонах. Мета його створення – це спільна діяльність з формування та підтримки умов для надійних, прозорих і безпечних поставок і транзиту енергоносіїв з каспійського та інших регіонів, забезпечення взаємовигідного балансу інтересів виробників, споживачів і транзитерів, відповідно до положень і в дусі Енергетичної Хартії та інших міжнародних документів.

В рамках цих регіональних форматів Україна прагне забезпечити через використання власного транзитного потенціалу збільшення обсягів поставок природного газу та нафти з країн Каспійського регіону до Європи. При цьому ми пропонуємо, зокрема, використовувати нові, більш оптимальні маршрути транспортування енергоносіїв.

Так, для транспортування газу з Казахстану, а також для розширення постачань з інших держав Середньої Азії перспективним є будівництво нового газопроводу Александров Гай – Новопсков – Ужгород. Введення в експлуатацію тільки першої черги цього газопроводу – ділянки Богородчани - Ужгород – з урахуванням збільшення подачі газу по незавантажених газопроводах білоруського напряму дозволить за мінімальних інвестицій (800-900 млн. доларів США) та у найкоротший термін (менше ніж за 2 роки) збільшити подачу газу до Європи на 19 млрд. куб. м на рік. З економічної точки зору цьому проекту немає альтернативи. Його реалізація гальмується переважно з причин неекономічного характеру.

У цілому, хочу відзначити, що реалізація проектів збільшення транзитного потенціалу існуючих та будівництва нових газо- та нафтопроводів територією України потребує набагато менше коштів, ніж створення нових шляхів транзиту в обхід України. І це, в кінцевому плані, визначатиме ту чи іншу вартість енергоносіїв для кінцевих споживачів.

Звичайно, підтримка у належному стані діючої газотранспортної системи України та її подальший розвиток потребує суттєвих коштів. У цьому контексті ми приділяємо особливу увагу проведення спільної з Європейською Комісією інвестиційної конференції, яка, сподіваюсь, дозволить забезпечити необхідне фінансування робіт по модернізації української газотранспортної системи.

Наразі Українською стороною готуються «Концепція розвитку, модернізації та переоснащення ГТС України», «Програма підвищення безпеки та надійності експлуатації ГТС ДК «Укртрансгаз» на 2008-2015 роки», а також так званий «Мастер-план» реконструкції магістральної газотранспортної системи України.

Сьогодні вже українською стороною створено організаційний комітет з підготовки та проведення згаданої інвестиційної конференції, проводяться додаткові багатосторонні консультації з провідними банківськими установами – ЄБРР, Європейським інвестиційним банком та Світовим Банком, - з метою вироблення узгоджених підходів стосовно формату та концепції проведення інвестиційної конференції.

Вважаємо, що успішне проведення цієї конференції та реалізація проектів, спрямованих на реконструкцію інфраструктури газотранспортної системи України, будуть важливим внеском нашої держави у підвищення загальноєвропейської енергетичної безпеки.

Меті посилення енергетичної безпеки слугує й активна участь України у процесі Енергетичної Хартії з часу набуття в 1998 році нею статусу сторони Договору до Енергетичної Хартії (ДЕХ). Зокрема, наша країна плідно співпрацює з країнами-сторонами ДЕХ у рамках роботи Групи з торгівлі та транзиту, Спеціальної групи з питань стратегії, Промислової групи та Групи з питань інвестицій.

Ми вважаємо, що ДЕХ сьогодні - єдиний багатосторонній юридично зобов’язуючий міжнародний договір в галузі енергетики, який встановлює схвалені всіма його сторонами правила регулювання інвестицій, торгівлі, транзиту, енергоефективності і вирішення суперечок. Важливим є те, що Договір об’єднує 51 країну і замінює велику кількість двосторонніх договорів, які потрібно було б укласти його членам в разі відсутності ДЕХ.

Україна здійснює активні заходи і готова й надалі працювати у напрямі досягнення головної мети Договору, яка полягає в реалізації прозорості і ефективності функціонування енергетичних ринків. Ми сподіваємося, що впровадження принципів ДЕХ суттєво зменшить ризики по всьому «енергетичному ланцюгу», включаючи виробників, транзитні країни і споживачів та сприятиме залученню іноземних інвестицій в енергетику.

Водночас, досягненню перелічених вище цілей та завдань значною мірою сприяло б приєднання до Договору до Енергетичної Хартії Російської Федерації. Ратифікація РФ цього документу безумовно посилила б вільну конкуренцію у видобутку та транспортуванні енергоносіїв, покращила доступ до транзитних мереж, зменшила ризики, пов’язаних із транзитом енергоносіїв.

Шановні учасники Форуму, у своєму виступі я окреслив основні напрями, де входження України до системи європейської енергетичної безпеки могло б, на нашу думку, бути дуже ефективним. Упевнений також, що сьогоднішній захід слугуватиме налагодженню та розвитку контактів між українськими та зарубіжними енергетичними компаніями, у тому числі і в рамках спільної реалізації перспективних інвестиційних проектів. Підсумовуючи викладене, можна підкреслити, що сьогодні Україна готова здійснювати подальші, складніші в технічному і дорожчі у фінансовому плані кроки, спрямовані на подальшу інтеграцію українського енергетичного сектора до європейського. Дякую за увагу!

Скачати