Павло Султанський, Директор Департаменту економічного співробітництва, МЗС України

Шановні учасники та гості форуму,
Пані та панове,
Дозвольте, не заглиблюючись у деталі, окреслити лише кілька міжнародних тенденцій, які ми спостерігаємо, і які, на нашу думку, можуть мати суттєвий вплив на міжнародну співпрацю у сфері енергетики.

По-перше, ми перебуваємо на етапі, і це зазначали попередні доповідачі, складних міжнародних стосунків та появи низки якісно нових викликів, з якими людство до цього часу не стикалося. Вони потребуватимуть швидких відповідей через створення принципово нових глобальних структур та залучення глобальних ресурсів для їх подолання.

Сьогодні ми не маємо ні першого, ні другого. Небезпека підсилюватиметься через фактичний злам старої системи міжнародних відносин. Вона ще діє, але вже очевидною є потреба в її докорінній модернізації або зміні принципів, на яких вона базується. Загострюються протиріччя між державами, зростає політична складова реалізації бізнесових проектів у сфері енергетики, створюються штучні бар‘єри.

Незважаючи на глобалізаційні процеси, зокрема, в економічній сфері, які призвели до поступового зменшення ролі держави як ручного регулятора процесів, у тому числі, в енергетиці, політичні ризики не зменшилися. Навпаки, ми спостерігаємо протилежні тенденції. Роль держави, як антикризового менеджера в умовах міжнародної економічної та фінансової кризи посилюватиметься, що матиме вплив у майбутньому на міжнародну інвестиційну політику.

Відсутність на міжнародному рівні єдиного підходу до проблеми проходження так званого «піку видобутку» викопного палива також не сприяє пошуку спільних точок дотику між споживачами та постачальниками енергоресурсів. У країнах-видобувниках спостерігаємо тенденції до ресурсного націоналізму, а у країнах-споживачах - до технологічного егоїзму, що ставить під сумнів активізацію видобутку та вільного перетоку енергоресурсів. Без цих двох складових не існуватиме третьої складової –транзитної. Збитки нестимуть країни-транзитери, якою є Україна.

Ресурсний націоналізм веде до трансформації відносин національних урядів з іноземними компаніями, які працюють на територіях видобувних країн, а технологічний егоїзм не вирішує проблему гарантованого забезпечення країни енергоносіями. Тим самим і перша, і друга тенденції загострюватимуть існуючі світові, створюючи додаткові бар’єри для бізнесу у сфері енергетики і знижуючи рівні енергобезпеки країн.

Очевидно, що у цих умовах світ потребує більшої стабільності, зниження політичних та економічних ризиків, активізації співробітництва та більшої відкритості.

Сьогодні, на думку МЗС України, для забезпечення цього потрібен діалог між всіма учасниками енерго-ланцюга – країнами-видобувниками, транзитерами та споживачами. Прологом для такого діалогу можуть бути організовані на рівні зовнішньополітичних відомств зацікавлених країн (із залученням експертів) цілеспрямовані політичні консультації з суто енергетичних питань.

Скачати