Патрік ван Дeйл, Генеральний директор, “Шелл Юкрейн Експлорейшн енд Продакшн”

Я не говориму про речі, про які вже сказав Борис Нємцов у своїй цікавій доповіді. Не буду говорити про проблеми регіональних трубопроводів, не говоритиму ані про Росію, ані про Газпром. Я інвестор в Україні. Саме тому, я скажу дещо про Україну. Насамперед, я би хотів коротко окреслити загальну картину щодо глобальних енергетичних викликів, а потім зупинитися на тому, які можливості має Україна. А також про те, з якими труднощами ще зіткнеться світ, і про те, що ми називаємо трьома важкими правдами. Перш за все, зі зростанням кількості населення земної кулі та зростанням рівня життя, попит на енергію зростає.

Друга правда полягає в тому, що постачання енергією з усіх джерел, традиційних та нетрадиційних, буде намагатися дотримуватися темпів розвитку попиту. Третє, звичайно, те, що ми чули сьогодні вранці, що природне середовище погіршується внаслідок зростання видобутку та споживання енергії. І це – найсерйозніші виклики, з якими промисловість стикаються сьогодні, тому що наша головна роль – продовжувати виробляти доступну енергію за низькою ціною. Країни продовжуватимуть залежати від традиційних джерел енергії, нафти та газу, ще довго, щоб забезпечити потреби зростаючого рівня життя. Але які ресурси ми маємо? Традиційні нафту та газ. Добування більших об’ємів та за тяжчих геологічних умов вимагає використання нових технологій, будівництва найсучасніших потужностей, а також застосування найкращих практик та досвіду. Ми впевнені в тому, що жодна з країн, і жодна з компаній не може справитися з цими викликами самотужки. Саме тому ми наполягаємо на тому, що ми повинні ділитися знаннями, досвідом, ми повинні працювати разом, ми повинні наближатися до спільного розуміння енергетичної системи. Ми тісно співпрацюємо з відповідальними офіційними особами з метою досягнення цього розуміння. Я не знаю, чи ви знаєте, але ми готуємо себе до майбутнього, розробляючи сценарії. І якщо ви зацікавлені у тому, щоб проглянути ці сценарії, вони вже є на вебсайті компанії Шелл.

Ми розробили два можливих сценарії для світу. Один з них ми називаємо «Скрембл» сценарій, інший – «Блу прінт». Назва говорить сама за себе – «Скрембл» означає, що головна ідея сценарію полягаю в тому, що країни зосереджені насамперед на своїй власній середньостроковій енергетичній безпеці та відкладають на непевний час дії щодо енергоефективності та викидів вуглецю. Сценарій «Блу прінт» – це модель дій, більше пов’язаних зі співробітництвом, а міжнародні угоди щодо ринкових заходів укладаються з врахуванням забезпечення ефективності використання та зниження викидів вуглецю. Ці сценарії обговорюються з урядами країн, у яких ми працюємо. Я думаю, що правильно скажу, що уряди поки що не спромоглися погодити ці спільні позиції. На сьогодні ситуація виглядає дещо хаотичною. Деякі уряди працюють над різноманітними двосторонніми угодами на основі фрагментарних відносин та політик. Ми виступаємо за кращу координацію. Координація, співпраця – це той сценарій, який ми в Шеллі пропонуємо. Щодо співпраці, існує багато шляхів для її здійснення. В Україні є можливості, але, очевидно, те, що в країні залишилося, потребує впровадження нових технологій, значних інвестицій, глобального досвіду для розвитку так званих «важких» ресурсів. Розширення комплексних проектів – це та модель, яку використовує Шелл.

В Україні ми практикуємо цю модель, ми вже співпрацюємо з державною владою та нафто-газовою компанією, яка є філією Нафтогазу. Це партнерство розвивається, дає результати. То чому ж український уряд не заохочує такого роду співпраці, партнерства? Наразі існує лише один такий випадок співпраці між великою міжнародною нафтовою компанією та українським державним підприємством. Ми всі знаємо, що державні компанії потерпають від нестачі інвестицій, технологій, ефективного досвіду та практик. Чому ж не видно заохочення цієї співпраці від уряду? І стосовно другого питання – не новина, що енергетичний сектор України дійсно страждає від браку інвестицій, а для того, щоб отримати ці інвестиції, потрібні чіткі та прозорі правила участі у процесі співпраці. Внутрішній газовий ринок в Україні занадто регульований. Державна компанія «Нафтогаз» лідирує на ринку. Ми впевнені, що шляхом дерегуляції ринку може бути заохочена конкуренція. Тому моє друге запитання: коли ми побачимо перші конкретні кроки у напрямку дерегуляції ринку? Дякую.

Скачати