Біографії

Ігор Бураковський

Ігор Валентинович Бураковський закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка в 1980 році. Наукові ступені: кандидат економічних наук (1985), доктор економічних наук (1999). У квітні 2002 року став директором Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. Брав участь в міжнародних дослідницьких проектах – у Великій Британії (Бірмінгемський університет, Центр російських та східноєвропейських студій), Японії (Агенція економічного планування, Японський інститут міжнародних відносин), США (стипендія імені Фулбрайта, Стенфордський університет), тощо. Ігор Бураковський активно займається консультуванням в галузі економічної політки. Наукові інтереси: економічні реформи в Україні, міжнародна торгівля та торговельна політика, глобальне та регіональне економічне співробітництво.

Петру Веверіта

Петру Веверіта, експерт з питань державних фінансів. Досліджує управління державними фінансами та фіскальну політику в країнах з перехідною економікою, а також в країнах з розвинутою економікою.
Зараз керує Фондом соціальних та економічних досліджень – CASE в Молдові. До цього займав різноманітні посади: голова Асоціації банків Молдови (2004-2007), голова проекту з реформи податкової системи за підтримки USAID (дорадчі послуги в сфері макроекономіки й фіскальної політики уряду Республіки Молдова). У 2000-2001 рр. був заступником міністра економіки й реформ Республіки Молдова. Обіймав посаду директора Парламентського центру бюджетного та фінансового аналізу, а також займав високі пости в бюджетному департаменті Міністерства фінансів Молдови.

Джеймс Ґрін

З 2004 до 2009 року Джеймс Ґрін очолював бюро зв’язків НАТО в Україні. На цій посаді він опікувався співробітництвом України і НАТО, а також питаннями євроатлантичних реформ. Займався міжнародними програмами на підтримку демократичних перетворень в Україні та побудову безпечної, успішної європейської країни.
Джеймс Ґрін працював співкерівником проекту з дослідження критеріїв членства в НАТО в українському Центрі Разумкова (2003-2004). З 1999 до 2002 року займався питаннями співпраці України та Росії з НАТО в Штаб-квартирі НАТО у Брюсселі. Офіцер військово-морських сил США (1990-2000), спеціалізація: авіація та міжнародні питання.
Зараз працює радником з питань демократизації та розвитку в країнах Східної Європи, старшим радником в бізнес-раді «Україна-США». Засновник Effective Engagement Strategies LLC.

Мішель Дюре

Мішель Дюре, керівник секції зв’язків з країнами не членами НАТО у відділі публічної дипломатії Штаб-квартири НАТО. З 2008 до 2009 рр. він займав посаду директора Центру інформації та документації НАТО в Україні. Починаючи з 1997 року, Мішель Дюре брав активну участь у розвитку співробітництва України з НАТО (зокрема у таких питаннях як: організація семінарів на тему економічної безпеки; мовної перепідготовки для колишніх військовослужбовців; курсів з планування та формування бюджету, а також ініціатив пов’язаних із згортанням військових баз). В НАТО Мішель Дюре займав різноманітні посади. Також читає лекції на теми безпеки та оборони в університетах і академіях збройних сил Франції, Бельгії, України та Росії. Автор багатьох статей на теми політекономіки Росії, конфлікту на Балканах (в 90-тих) та відносин Україна-НАТО.

Андрій Єрмолаєв

Андрій Єрмолаєв, політолог, директор Центру соціальних досліджень «Софія».
З 1994 до 1996 був головним консультантом інформаційно-аналітичної служби Адміністрації Президента. Очолював інформаційно-аналітичну службу Всеукраїнського благодійного фонду «Наше майбутнє» (1996-1997). З 1997 до 1999 був експертом служби прем’єр-міністра України Валерія Пустовойтенко. Закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1992).

Анджей Каркошка

Анджей Каркошка, доктор політичних наук, директор PriceWaterhouseCooper (Центральна і Східна Європа, аерокосмічний, оборонний і безпековий напрями). Працював у Польському інституті міжнародних відносин, Стокгольмському інституті дослідження миру та в Інституті безпекових досліджень Сходу-Заходу в Нью-Йорку. Викладав в Центрі Маршалла з європейських безпекових досліджень, Гарміш-Партенкірхен, був науковим директором Женевського центру демократичного контролю над збройними силами, а також викладав в Польській національній академії збройних сил. Читав лекції у вищій школі SHAPE в Обераммергау (Німеччина), коледжі НАТО (Рим) і Балтійському коледжі збройних сил (Тарту). Обіймав різноманітні посади в польському уряді, був членом офіційних делегацій на Генасамблеї ООН, на переговорах зі взаємних і збалансованих скорочень збройних сил у Відні, на конференції з роззброєння в Женеві. Анджей Каркошка був членом урядової експертної групи Генерального секретаря ООН з без’ядерних зон (1984-86) та експертних груп з питань космічного простору (1986) і роззброєння (1989-90) Інституту ООН з проблем роззброєння. Працював директором департаменту міжнародної безпеки Міністерства оборони, головою комісії з реформування Міністерства оборони, заступником голови польської делегації на переговорах зі вступу до НАТО, держсекретарем - першим заступником Міністра національної оборони. Автор статей на теми контролю за озброєнням, Європейської безпеки та міжнародних відносин.

Юліан Кіфу

Юліан Кіфу, професор Національної вищої школи політичних та адміністративних наук в Бухаресті. Директор Центру запобігання конфліктам та механізмів раннього попередження, неурядової неприбуткової організації, яка веде дослідження в сфері міжнародних відносин, запобігання конфліктам, кризового управління й механізмів раннього попередження. Центр має філії в різних країнах і займається міжнародною діяльністю. Юліан Кіфу є експертом з попередження конфліктів і прийняття рішень в кризових ситуаціях, а також спеціалістом з пострадянського простору.
Автор багатьох книг: «Дипломатична війна в тенетах Кремля» (1996), «Зовнішня політика Росії в еру Путіна» (2007), «Кризове управління в перехідних суспільствах» (2007), «Криза прориву» у вирішенні проблеми Придністров’я» (2008), та «Російсько-грузинський конфлікт, когнітивний інституційний підхід до прийняття рішень в кризових ситуаціях» (2009, разом з Оазу Нантої та Олександром Сушко), «Шлях Молдови до демократії і стабільності» (2005), «Чорноморський регіон: мінне поле в системі безпеки чи шлях до партнерства?» (2009).

Джордж Логуш

Джордж Логуш, Віце-президент Крафт Фудз, Генеральний директор по країнах Східної Європи та Центральної Азії. З 2002 р. член Ради директорів Kraft Foods по Східній Європі, Близькому Сходу, Африці. В 1995 р. започаткував бізнес Kraft в Україні. З 1994 до 1995 р. очолював представництво KPMG/Barents Group в Україні, а з 1992 до 1994 р. - представництво RJ Reynolds Tobacco International в Україні. Керував спільним підприємством з Фондом державного майна у Львові.
До приїзду в Україну працював головним операційним директором і головним фінансовим директором, Garden State Health Plan (HMO) у США (1982-1992). Паралельно пан Логуш був помічником і заступником декана, директором Інституту міжнародного бізнесу, завкафедрою кількох факультетів, штатним старшим викладачем в Graduate School of Business Administration of Fordham University в Нью-Йорку (1975-1992).
Отримав ступінь магістра і наукову ступінь в Нью-Йоркському університеті.

Ільґар Маммедов

Ільґар Маммедов, азербайджанський політик. У грудні 2008 року став співзасновником Республіканського альтернативного громадського об’єднання (REAL), яке діє на засадах республіканізму та в опозиції до діючого Президента Алієва. Закінчив Московський державний університет імені Ломоносова (1993) і Центральноєвропейський університет в Будапешті (1997). Член кількох консультаційних рад: Інституту відкритого суспільства в Азербайджані (Фонд Сороса), Revenue Watch Institute і Чорноморського трасту співпраці Фонду Маршалла (США). Очолює азербайджанську мережу навчальних закладів Ради Європи в галузі політичних наук.

Ігор Мітюков

Ігор Мітюков, голова представництва Морган Стенлі в Україні. У 2002 році пан Мітюков організував Інститут фінансової політики, українську неурядову організацію, і є генеральним директором Інституту. У період 2002-2005 рр. обіймав посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії. З 1997 до 2001 рр. – міністр фінансів України. Під його керівництвом Україна вийшла на міжнародні ринки капіталу в 1997 р. Був спеціальним представником України (з повноваженнями віце-прем’єр-міністра) при Європейському Союзі у Брюсселі з 1995 до 1997 року. У 1994 році обіймав посади заступника Голови Національного банку України та віце-прем’єр-міністра з питань фінансової та банківської діяльності.
Закінчив факультет кібернетики Київського державного університету імені Тараса Шевченка та отримав ступінь кандидата економічних наук у 1985 в Інституті економіки НАН України.

Сурен Мовсісян

Сурен Мовсісян, старший дослідник Міжнародного центру розвитку людства в Єревані, Вірменія. У 2005 році здобув ступінь магістра в галузі політології Американського університету Вірменії, а в 2007 році – ступінь магістра з дипломатичних відносин університету Лестера в Великобританії.
У 2008 році був призначений головою американського департаменту Міністерства з питань діаспори Республіки Вірменія. На початку 2009 року почав працювати в Міжнародному центрі розвитку людства. Зараз працює над кількома проектами в галузі регіональної безпеки і співробітництва, а також розв’язання конфліктів
Автор статей «Прийняття консенсусних рішень в міжнародних організаціях як форма ведення переговорів» (Фонд Новаранк, 2008), «Обрання медіатора в контексті розв’язання конфліктів» (Фонд Новаранк, 2008), «Оцінка прихованих ризиків в контексті попередніх переговорів» (Фонд Новаранк, 2008).

Олександр Павлюк

Олександр Павлюк, керівник Служби зовнішніх зв’язків секретаріату Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Перед цим очолював Київський центр Інституту Схід-Захід (1997-2001), працював професором історії в Університеті «Києво-Могилянська академія» (1993-1998), асистентом державного радника України з питань державної політики (1992), а також викладав у Рівненському державному педагогічному інституті (1987-1990).
Автор монографії «Боротьба України за незалежність і американська політика (1917-1923)» (Київ: УКМА, 1996) і редактор двох книжок: «Створення системи безпеки у нових країнах Євразії» (Нью-Йорк: M.E. Sharpe, 2000) та «Чорноморський регіон: співробітництво і створення системи безпеки» (Нью-Йорк: M.E. Sharpe, 2004). Він також автор багатьох статей на тему європейської безпеки і української зовнішньої політики в різних закордонних виданнях.

Гульшан Пашаєва

Гульшан Пашаєва працює головою департаменту з питань аналізу зовнішньої політики в Центрі стратегічних досліджень, дослідницькому інституті в Баку з липня 2009 року. Протягом майже восьми років працювала в представництві ООН в Азербайджані, в якості національного координатора проекту ЮНІФЕМ (Жіночого фонду розвитку ООН) «Жінки у попередженні конфліктів і побудові миру на Кавказі» (2001-2006). Вона також була співробітником Департаменту громадської інформації ООН в Азербайджані та очолювала Центр дослідження конфліктів, неурядову організацію в Баку. З 1996 до 2001 викладала в кількох державних і приватних університетах Азербайджану. Дослуджує мовну політику, розв’язання конфліктів та безпеки.

Віктор Пинзеник

Віктор Михайлович Пинзеник, заслужений економіст України, почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Тернопільської академії народного господарства. Отримав вищу освіту на економічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю економіст (1975). У 1979 році закінчив аспірантуру ЛДУ, 1989 року - докторантуру Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова. Працював асистентом, доцентом, старшим науковим співробітником, професором, завідуючим кафедрою економіки і управління народним господарством економічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Займав посаду міністра економіки України, віце-прем’єр-міністра України з економіки (1992-1993). З 1993 року голова Українського фонду підтримки реформ. Також займав посаду першого віце-прем’єр-міністра України з економічної реформи, віце-прем’єр-міністра України (1994-1997). З 1997 року очолює партію «Реформи і порядок». У різні періоди був міністром фінансів України (2005-2006, 2007-2009). Народний депутат України чотирьох скликань (1991-2005). У листопаді 2007 року був обраний народним депутатом Верховної Ради України VI скликання.

Олександр Півоварський

Олександр Півоварський, старший економіст в Офісі головного економіста Європейського банку реконструкції і розвитку, де керує питаннями економічного аналізу України, а також питаннями політичного діалогу з українськими державними установами щодо фінансового сектору. Він також координує економічну оцінку країн Східної Європи і Кавказу. Працював над спільною регіональною стратегією міжнародних фінансових установ, яка мала на меті стабілізацію європейських банківських груп, що діяли на території країн Європи, які розвиваються. Зараз відповідає за економічну складову Східного Партнерства, представляючи ЄБРР. З 2001 до 2008 року працював в Міжнародному валютному фонді та був відповідальним за країни Східної Європи, Латинської Америки, Африки і Центральної Азії. Є співавтором звіту ЄБРР за 2009 рік «Звіт перехідного періоду: криза перехідних економік?», а також автором, разом з Джеффрі Заксом, книги «Перехідні економіки: уроки для України» (Київ: Основи, 1997).
В ЄБРР спеціалізується на питаннях фінансового сектору. Українець. Закінчив Київський університет (1993), має науковий ступінь в галузі державної політики Гарвардського університету (2001).

Ігор Поканевич

Ігор Поканевич, лікар-хірург, працював у Києві та інших районних лікарнях. Після отриманя ступеню магістра за спеціалізацією громадське здоров’я в Бостонському університеті, працював у Світовому Банку над питаннями інфекційних хвороб, а також зміцнення систем охорони здоров’я в Україні. З 2006 року очолює офіс Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні.

Петро Порошенко

Петро Порошенко, заслужений економіст України, кавалер орденів «За заслуги» ІІ та ІІІ ступенів, відзначений Почесною грамотою Верховної ради України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, автор багатьох наукових публікацій і монографій, лауреат міжнародної премії імені П.Орлика, народний депутат ІІІ, IV, V скликань.
Отримав вищу освіту за фахом економіст-міжнародник на факультет міжнародних відносин і міжнародного права Київського державного університету імені Т.Шевченка (1989). Навчався в аспірантурі та працював асистентом кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету ім. Т. Шевченка (1989-1992 рр.). Кандидат юридичних наук (2002). Автор монографій «Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин» та низки наукових публікацій, а також співавтор підручника «Сучасні міжнародні економічні відносини». З 1993 р. до 1998 р. був Генеральним директором Концерну «Укрпромінвест». В різні періоди був народним депутатом України і Головою підкомітету Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (1998-2002 рр., 2006 р.), Головою Комітету з питань бюджету (2002-2005 рр.).
З 1999 р. є членом Ради Національного банку України. Займав посади заступника Голови Ради Національного банку України (2000-2004 рр.), Секретаря Ради Національної безпеки і оборони України (2005 р.). У лютому 2007 р. був обраний Головою Ради Національного банку України. З жовтня 2009 р. є Міністром закордонних справ України.

Марчін Свєнчіцкі

З березня 2007 Марчін Свєнчіцкі працює директором Аналітично-дорадчого центру Блакитної стрічки ЄС/ПРООН в Києві. З 2002 до 2005 року працював координатором програм ОБСЄ в галузі економіки та довкілля в Організації з безпеки та співробітництва в Європі. До цього він був радником Президента Литовської Республіки з економічних реформ (2000-2001). В Польщі Марчін Свєнчіцкі займав посади заступника міністра економіки з питань економічних відносин Польщі з країнами ЄС (1999–2000), міністра з питань зовнішньоекономічних відносин у першому посткомуністичному уряді прем’єр-міністра Т.Мазовецького (співавтор стабілізаційного плану для Польщі («План Бальцеровича», 1989–1991). Також був Мером Варшави (1994–1999). Член парламенту різних періодів (1989–1991 та 1993–1996). У 1984-1985 роках - науковий співробітник, стипендіат Фулбрайта в Гарвардському університеті. Марчін Свєнчіцкі має ступінь кандидата економічних наук в Інституті планування, Варшава (1981).

Дмітрій Сорокін

Дмітрій Сорокін, доктор економічних наук, професор і член-кореспондент Російської академії наук. Обіймає посаду першого заступника директора Інституту економіки РАН. Перед цим був головою департаменту макроекономічного врегулювання Академії фінансів при Уряді Російської Федерації.
Наукові інтереси: політекономіка, проблеми власності, економічна політика, а також перехідні процеси і формування нових інституціональних систем в пострадянських економіках. Отримав освіту в Московському інституті економіки та статистики.

Олександр Сушко

Олександр Сушко працює науковим директором Інституту Євро-Атлантичного співробітництва з червня 2006 року. До того часу працював координатором Моніторингової програми (1999-2000), політичним аналітиком (1998-1999) та Директором Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України (2000-2006). Отримав наукову ступінь кандидата політичних наук (міжнародні відносини) у 1998 році в Інституті світової економіки та міжнародних відносин НАНУ. Стажувався В Монтерейському центрі дослідження проблем нерозповсюдження, США (2002). Професійна діяльність - аналіз процесів європейської інтеграції, відносин Україна-ЄС, Україна-НАТО, зовнішня, внутрішня та безпекова політика України. Олександр Сушко є ініціатором низки проектів у сфері свободи пересування в Європі, зокрема громадської ініціативи «Європа без бар’єрів».

Піркка Тапіола

Піркка Тапіола є старшим радником у справах України, Білорусі та Молдови в політичному департаменті офісу Хавьєра Солани, колишнього Високого представника ЄС з питань спільної зовнішньої політики і безпеки.
Піркка Тапіола – професійний дипломат, але зараз залишив дипломатичну службу Фінляндії. В середині 90-х він займав посаду заступника голови місії ОБСЄ у Латвії, а також заступника голови місії Посольства Фінляндії у Таїланді (його також було акредитовано у М’янмі, Камбоджі та Лаосі). До початку роботи в політичному департаменті у листопаді 2004 року, Піркка Тапіола був заступником голови місії Посольства Фінляндії в Україні.
Отримав ступінь магістра в галузі політичних наук і міжнародних відносин Університету Хельсінкі.
Володіє фінською, англійською, французькою, російською, шведською, українською і німецькою мовами.

Борис Тарасюк

Борис Тарасюк, народний депутат України (2002-2005, 2006, 2007 - до цього часу), голова Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції. Професійний дипломат, з 1975 року займав високі дипломатичні пости: постійний представник при ООН (1981-1986), Посол в Брюсселі (країни Бенілюксу, НАТО, країни Західноєвропейського союзу, 1995-1998), заступник міністра закордонних справ (1992-1994), перший заступник (1994-1995) і двічі міністр закордонних справ України (1998-2000 і 2005-2007). З 1992 року має ранг Надзвичайного і Повноважного Посла.
З травня 2003 року очолює партію «Народний Рух України» та входить до блоку «Наша Україна».
Борис Тарасюк заснував і очолює дослідницький Інститут євро-атлантичного співробітництва.

Дімітріос Тріантафіллу

Генеральний директор Міжнародного центру досліджень чорноморського регіону починаючи з січня 2006 р. Дімітріос Тріантафіллу також викладає міжнародні відносини в Егейському Університеті Родосу. Має ступінь бакалавра в галузі політології та історії Каліфорнійського університету Берклі й ступінь магістра та доктора наук з міжнародних відносин Флетчерівської школи права і дипломатії Університету Тафтс.
Дімітріос Тріантафіллу був спеціальним радником Міністерства закордонних справ Грецької Республіки (2004-2006), членом Греко-Турецького Форуму, членом Ради правління Європейського інституту досліджень, Москва. Також був старшим науковим співробітником грецької обсерваторії Європейського інституту в Лондонській школі економіки (2003-2004), старшим науковим співробітником Інституту вивчення питань безпеки Європейського Союзу, Париж (2001-2003); науковим співробітником Інституту вивчення проблем безпеки Західноєвропейського союзу, Париж (1999-2001). З 1996 по 1999 рр. займав посаду заступника директора Грецького фонду європейської і зовнішньої політики (ELIAMEP) в Афінах, а у 1995 був радником із зовнішньополітичних питань депутата Європейського парламенту.
Автор і редактор ряду книг та статей у галузі зовнішньої політики і міжнародних відносин, а також співредактор Journal of Southeast European and Black Sea Studies («Журнал чорноморських та південно-східних європейських досліджень»).

Матс Хеллстром

Матс Хеллстром, Голова Балтійської мережі освіти для дорослих і член Консультативної ради Всесвітнього форуму (Globe Forum). Починаючи з 2005 року, він також член Вищої дорадчої групи в Глобальній ініціативі субсидій (Global Subsidies Initiative). З 2002 до 2007 займав посаду Губернатора провінції Стокгольм. Пізніше очолював Шведський інститут європейських політичних досліджень (2002-2008). Матс Хеллстром займав різноманітні посади: Посол Швеції в Німеччині (1996-2001), міністр зовнішньої торгівлі, Справ ЄС та Скандинавського співробітництва (1994-96), заступник голови та Лідер соціально-демократичної групи Парламентської делегації в ЄС (1992-94), міністр агропромисловості з повноваженнями у питаннях Скандинавського співробітництва (1986-91), міністр зовнішньої торгівлі Уряду Швеції (1983-86), член делегації Швеції в ООН (у різні періоди з 1969 до 1982), депутат Парламенту (у різні періоди з 1969 до 1996).
Отримав освіту в Університеті Стокгольму, де потім з 1965 до 1969 рр. викладав економіку.

Олександр Чалий

Відомий публічний діяч, Олександр Чалий - Надзвичайний та Повноважний Посол України, нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. Він є заслуженим юристом України і кандидатом юридичних наук. З 2006 по 2008 він працював на посаді заступника Глави Секретаріату Президента України, а до цього – Державним секретарем Міністерства закордонних справ України з питань європейської інтеграції (2001-2004). У 2001 р. був Постійним представником України при Раді Європи. Також займав посади першого заступника Міністра закордонних справ України, члена ради Міністерства закордонних справ України (1998-2001), Надзвичайного і Повноважного Посла України в Румунії (1995-1998), Начальника договірно-правового управління Міністерства закордонних справ України (1993 - 1995). Член Наглядової ради Міжнародного центру перспективних досліджень (Україна).
Олександр Чалий закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка за фахом міжнародні відносини і міжнародне право (1977). Володіє англійською і португальською мовами.

Траян Чебелеу

Професійний дипломат, Траян Чебелеу почав свою роботу у Міністерстві закордонних справ Румунії у 1964 р., переважно займаючись питаннями співробітництва з міжнародними організаціями. Він також займав посади держсекретаря Міністерства закордонних справ (1992), дипломатичного радника (1993-1996), а також речника Президента Румунії. З 2001 до 2005 рр. Траян Чебелеу був Послом Румунії в Австрії, а з 2008 до 2009 - Спеціальним представником Міністра закордонних справ з питань чорноморського регіону (2008-2009).
З 1 травня 2009 р. він займає посаду заступника Генерального секретаря Організації чорноморського економічного співробітництва.

Валерій Чечелашвілі

Валерій Чечелашвілі, Генеральний секретар Організації за демократію і економічний розвиток ГУАМ. З 1989 року працював на дипломатичний службі Грузії. Надзвичайний і Повноважний Посол, Валерій Чечелашвілі був послом Грузії в Республіці Молдова, Україні та Російській Федерації. Займав високі посади в Міністерстві закордонних справ Грузії, зокрема посаду заступника Міністра закордонних справ (1998-2000). З 2000 до 2004 року був Генеральним секретарем Організації чорноморського економічного співробітництва.
Отримав кілька нагород, серед яких орден «За заслуги» 1-го ступеню та медаль «За внесок у міжнародні відносини» Міністерства внутрішніх справ України.
Валерій Чечелашвілі отримав диплом магістра з міжнародних економічних відносин в Київському державному університеті, крім того він кандидат економічних наук. Автор багатьох статей на тему регіонального економічного співробітництва і міжнародних відносин, які були опубліковані в Туреччині, Румунії, Україні та Грузії.

Штефан Де Шпігелер

Штефан де Шпігелер досліджує центризм мереж, діяльність НАТО, трансформацію європейської оборони і європейську безпекову політику. Майже десять років він працював у корпорації РАНД (з яких п’ять років в США і майже п’ять років в Нідерландах), а також в Німецькому інституту міжнародних відносин і безпеки (Німеччина) та в Інституті досліджень проблем безпеки Західноєвропейського Союзу (Франція). Розпочавши свою кар’єру як фахівець з питань Радянського Союзу, Штефан розширив свою спеціалізацію і став займатися питаннями міжнародної безпекової політики. Зараз працює над науковою роботою в департаменті політичних наук Університету Каліфорнії. Також викладає в Університеті Уебстера в Лейдені.

Арсеній Яценюк

Арсеній Яценюк, народний депутат України, член Комітету з питань охорони здоров'я. Він очолює партію «Фронт Змін». У 2007 р. він заснував Фонд “Open Ukraine”.
З 2007 по 2008 рр. Арсеній Яценюк був спікером Верховної Ради. З березня по грудень 2007 р. займав посаду Міністра закордонних справ України. До того працював на посадах Першого заступника Глави Секретаріату Президента України - представника Президента України в Кабінеті Міністрів України (вересень 2006 - бересень 2007), Міністра економіки України (вересень 2005 - серпень 2006), Першого заступника Голови Одеської облдержадміністрації (бересень 2005 - вересень 2005), в.о. Голови Національного банку України (червень 2004 - грудень 2004), Першим заступником Голови Національного банку України (січень 2003 - червень 2004), Міністром економіки АР Крим (листопад 2001 - січень 2003), в.о. міністра економіки АР Крим (вересень 2001 - листопад 2001), радником голови правління, а потім заступником голови Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» (грудень 1998 - вересень 2001). Кандидат економічних наук, Арсеній Яценюк закінчив навчання у Чернівецькому торгівельно-економічному інституті Київського торгівельно-економічного університету за спеціальністю облік та аудит (2001) та на юридичному факультеті Чернівецького державного університету за спеціальністю правознавство (1996).