Траян Чебелеу

Траян Чебелеу
29-01-2010
Я хотів би перш за все висловити подяку організаторам за запрошення нашої організації взяти участь у цій важливій конференції.

Сьогоднішня конференція присвячена темі, яка викликає серйозну стурбованість урядів, банківського сектора і ділових кіл, як у ширшій Європі, так і в Чорноморському регіоні зокрема. Я спробую розглянути ці питання з точки зору регіональної організації, яка діє в регіоні, який стає об’єктом все більш пильної уваги з боку міжнародного співтовариства - Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

По-різному, але світова фінансово-економічна криза вплинула на всі країни ОЧЕС. Незважаючи на той факт, що кожна країна стикається зі своїми власним певним набором проблем, є і багато спільних рис. Отже, цілком природно прагнути до виявлення шляхів і засобів для пом'якшення негативних наслідків кризи, включаючи проблеми і наслідки для безпеки, в рамках міжнародного діалогу.

Загалом, криза є "вирішальним моментом" або "поворотним моментом". Дійсно, зараз ми знаходимося на дуже важливому етапі з точки зору світової економіки та міжнародної безпеки. Це момент, який також пропонує цікаві можливості.

На рубежі 21-го століття, більшість політиків і політологів припускали, що світ стоїть на порозі золотої ери загального миру, процвітання і гармонії. Десять років по тому ті ж люди передбачають зовсім інше майбутнє, в якому суміш терористичної загрози, зрушеного балансу сил, розпад держав, розповсюдження зброї, і, в даний час, глибока економічна криза, створюють дуже різні умови для міжнародної політики. Чому відбулась така зміна поглядів?

Глобалізація – це зниження ролі національних урядів, але поки що не ясно, що прийде на зміну теперішньому світовому порядку. Світовий порядок був заснований на національних державах. Процес глобалізації, який в даний час є найбільш важливим фактором у світовій політиці, прагне зменшити роль національних держав як основну одиницю світової політики. Невже все зводиться до нової суміші? Які чинники формування нового світового порядку? Можливо, нам слід відобразити більш детально те, про що говорив шановний соціолог. Змальовуючи суть глобалізації він сказав, «що позитивні і негативні сторони пов'язані між собою, що інститути відкритого суспільства виявляють можливості руйнування і насильства, так само, як і демократії, вільної торгівлі, культурного й соціального обміну». (Дуглас Кельнер, Теорії глобалізації, Соціологічна теорія, т. 20, № 3, листопад 2002, ст.291).

Світова політика пережила кілька десятиліть двополярності, а потім кілька років однополярності. Обидва десятиліття мали лише обмежені результати у справі забезпечення в цілому прийнятного і прийнятого глобального порядку. Спочатку Велика 7, перетворившись на Велику 8 в другій половині дев'яностих років, прагнула визначити керівні принципи щодо основних питань, які стоять перед міжнародною спільнотою. Тим не менше, пошуки адекватних рамок для вирішення цих питань були безперервними. Глобальна фінансова і економічна криза підштовхнула до нового форуму з питань економічного співробітництва – Великої 20, яка представляє 85% від обсягу виробництва у світі, яка зустрілася у квітні цього року в Лондоні, і знову збереться наступного року. Криза також спричинила новий форум "економік, які розвиваються" – Велика 4, об'єднуючи лідерів Бразилії, Китаю, Індії та Росії.

Ці форуми діють паралельно існуючій багатосторонній системі Організації Об'єднаних Націй та її спеціалізованих установ, включаючи Світовий банк і МВФ, і вибудувані з болісно набутої інформованості про необхідність міжнародної заснованої на правилах системи. Ця система зробила важливий внесок у безпрецедентний прогрес та економічне зростання, які багато країн переживають з моменту закінчення Другої світової війни. Проте, виклики глобалізації сьогодні не може бути адекватно врегульовані системою, яка була розроблена в основному для світу 20-го століття.

Досягнення глобального консенсусу для світового порядку вимагає заснованого на правилах підходу і взаємодоповнюючих дій існуючої системи універсальної міжнародної організації та більш-менш одноразових спеціальних форумів, як Велика 20 і Велика 4 та інші, а також регіональних економічних організацій співпраці. Вони всі сприяють створенню глобальної системи економічного управління. Виклики глобалізації створюють можливості для багатостороннього підходу, використовуючи торгівельні, політичні, соціальні та культурні зв'язки, щоб побудувати ширшу співпрацю. Ідея полягає у зміцненні існуючих інституційних механізмів і змусити їх взаємодіяти і працювати більш гнучко, а не винаходити зовсім нову систему світового економічного управління.

У рамках ОЧЕС ми вже мали надзвичайно корисні дискусії щодо наслідків фінансової кризи для держав-членів ОЧЕС у форумах нашої організації. Ми виграли в наших дискусіях від внесків ООН, Світового банку, ЄС та інших великих міжнародних організацій - спостерігачів за нашою діяльністю. Я хотів би згадати семінар, організований спільно зі Світовим банком у Стамбулі 8 жовтня. Він засвідчив, що несприятливі наслідки, викликані глобальною фінансовою кризою включали зростання безробіття та інфляцію, а також зменшення наступного: валютних резервів, експорту, приплив капіталу з-за кордону, прямі іноземні інвестиції, банківські вклади, і впевненість у банківських установах. Ці несприятливі чинники також створили великі труднощі для МСП, оскільки вони впливають на доступ до оборотного капіталу і кредитів.

Наша організація спрямована на зміцнення економічного співробітництва в регіоні, який знаходиться на перехресті шляхів транспортування енергоносіїв і відіграє важливу роль у забезпеченні енергетичної безпеки, при чому не тільки її держав-членів, але й багатьох інших держав Європи та сусідніх регіонів. Ширший Чорноморський регіон набуває все більшого значення як ключовий транзитний маршрут для майбутніх поставок енергії.

Ми були свідками криз і дисфункцій у попередні роки, але особливо в першій половині цього року, який серйозно позначився на промисловості та громадянах у країнах-споживачах. Не заперечуючи їх технічних, комерційних або фінансових аспектів, ці кризи і дисфункції були переважно політичними. Ми як і раніше бачимо більш-менш відкриту або приховану боротьбу за створення енергетичних транспортних коридорів за участю мільярдів євро. Тут також основа цієї боротьби носить політичний характер. Отже, їх слід вирішувати політичними засобами, з метою встановлення чітких і справедливих рамок діяльності для урядів та ділових кіл, відповідно до загальноприйнятих узгоджених правил. Розвиток внутрішньо регіональної торгівлі та заохочення внутрішньо регіональних інвестицій, зміцнення правової бази з метою заохочення інвестицій, включаючи прямі іноземні інвестиції, отримання підтримки з-за меж регіону, зокрема з ЄС, для держав-членів ОЧЕС в їх зусиллях з модернізації та диверсифікації своєї економіки – це також можливі стратегії реагування на нинішню кризу, де організація ОЧЕС могла б надати допомогу.

Нам необхідно вивчити можливості для координації політики та співробітництва на регіональних рівнях, спираючись на досвід держав-членів в їх двосторонньому та багатосторонньому співробітництві. Є багато засобів цієї співпраці, будь то в рамках міжнародних організацій або форумів, таких як Великі 8, 4 або 20.

Я хотів би на закінчення підкреслити, що регіональні організації створюють мережу і платформу для співпраці та діалогу, і можуть відігравати певну роль в пом'якшенні наслідків кризи для своїх держав-членів. Їх слід заохочувати грати цю роль з більшою вигодою для зміцнення безпеки у посткризовому світі.

Я бажаю всім нам плідний обміну думками і продуктивної конференції.