Матс Хеллстром
29-01-2010
Фінансова та економічна криза була безпрецедентно різкою і драматичною з цілковитим припиненням ліквідності банків через кілька тижнів після краху Lehman Brothers у вересні минулого року. Деякий час по тому, світова торгівля знизилась на 40% протягом трьох місяців.Занепокоєння з приводу сильної протекціоністської реакції було значним. Звичайно, були вжиті класичні протекціоністські заходи – наприклад, Акт «Купуй американське» у сталевій промисловості, таке саме в автомобільній промисловісті і на Європейському ринку молока, і так далі.
Також було багато заходів сірої зони. Оскільки податкова політика є національною, боротьба зі зростанням безробіття включало класичні заходи зі збільшенням внутрішнього попиту. Це може - але не повинно, звичайно - дискримінувати іноземні компанії.
Інший аспект сірої зони включає в себе національні програми з порятунку банків, що в деяких країнах мали положення, які вигідні тільки внутрішнім позичальникам і можуть завдати шкоди глобальним фінансовим потокам. На захист таких схем; були суперечки щодо того, чи цілком природно, що використання грошей вітчизняних платників податків повинні йти на благо вітчизняної економіки. Хоча деякі з цих видів заходів розширюють вітчизняну економіку, вони можуть мати глобальні фінансові наслідки протилежного роду в і так уже вразливій світовій економіці.
Дослідження про поточний протекціонізм, які спільно проводились СОТ, ОЕСР і ЮНКТАД (Конференція ООН з питань торгівлі і розвитку) для засідання Великої 20 цієї осені, дійшли висновку, що дійсно була "затримка політики" в різних областях, що могло б стати причиною "піску в механізмі". Це може підірвати раннє і стійке відновлення. Однак, не було "високо-інтенсивного протекціонізму" як реакції на кризу. Справді, після зміни точки зору уряду в Нью-Делі, в даний час докладаються зусилля, хоча, треба визнати, досить слабкі, для відновлення Доха-Раунду у СОТ.
Тож який характер цієї кризи і політики реагування? Які основні причини незвично різкого падіння попиту цієї зими, а потім несподівано швидкого підйому цієї осені? Справді, вже говорять про появу нових бульбашок на ринках.
В основному ми спочатку бачимо скорочення матеріально-виробничих запасів, а потім їх нарощування, або маємо узгоджені фіскальні стимули багатьох урядів, разом з м'якою грошово-кредитною політикою центральних банків, маючи кейнесіанський вплив на світову економіку?
Безперечно, існують вагомі причини для надії, що для України актуальним є другий варіант. Світовий попит в даний час потребує деяких з найбільш важливих товарів українського експорту, таких, як сталь, де рецесія була особливо важкою. У цьому контексті, безумовно, нове членство України в СОТ є важливим.
Чи вже почався істотний підйом? Або, з огляду на сильні фінансові дисбаланси, які ще не були усунені, між споживанням і заощадженнями та між різними країнами – наприклад, у США та Китаї – ми очікуємо досить слабкого і тривалого підвищення попиту та економічного зростання? Невже ми бачимо виникнення млявого економічного націоналізму - або, можливо, навпаки - погоджені дії центральних банків і урядів, які привели до швидкого відновлення?
Деякі економісти стверджують, що система вільної торгівлі показала себе досить надійною, а натомість фінансова система дуже крихка, вразлива та незріла, і тут полягають великі ризики для майбутніх спалахів криз. Це одна з причин, щоб бути обережними з раннім початком так званих «стратегій виходу».
Економісти люто сперечаються про підґрунтя кризи. Деякі звинувачують уряди і центральні банки за створення бульбашки, яка лопнула через вільну кредитну політику. Інші звинувачують фінансові установи за отримання доходів від непрозорих, дуже ризикованих інструментів, таких як депозити, в результаті надмірного використання зовнішніх факторів і інших засобів експлуатування низькими процентними ставками.
Звичайно, деякі економісти вбачають першопричину у поєднанні необґрунтованих державних і приватних заходів. Деякі розглядають більш довготермінові пояснення. Джордж Сорос стверджує, що крах 2008 року був викликаний супер-бульбашкою, яка зростала протягом майже двох десятиліть з 1980 року.
Можна очікувати, що різкі рецесії змішають і збурять структури у світовій економіці. Це може статися не тільки між країнами, але також і між секторами та галузями бізнесу в результаті зміщення попиту. Можливо, ми перебуваємо в розпалі структурного стрибка?
Який тип економічного зростання виникне в майбутньому? Паралельно з економічною кризою, є кліматична криза з глобальним потеплінням, що ймовірно, спричинить зміну традиційних стандартів життя та моделей споживання. Кажуть, що якщо б усі люди в світі жили за "західними стандартами", це вимагало б так багато ресурсів, що нам знадобились би три земні кулі – а не одна, на якій ми живемо!
Інновації вважаються особливо важливими в період радикальних змін. А як же термін «стійкість»? Чи може бути таке, що в майбутньому стійкість буде розглядатися не як обмеження зростання, а, скоріше, як стимул для створення нових та інноваційних видів продукції, послуг та економічного зростання?
Як би там не було, я думаю, один важливий висновок про теперішні потрясіння нещодавно був змальований Деніелом Йергіном. З урахуванням обговорень і звинувачень, які тривають зараз, дуже важливим буде яка історія, яке викладення підґрунтя і розвитку економічних криз переважатиме в умах і історичних підручниках. Ця історія може визначити майбутню політику, яка буде чи не буде ефективною у боротьбі з можливою нової Великою рецесією.
Сподіваюся, сьогоднішня конференція в Києві сприятиме розробці такої надійної історії про наше неспокійне минуле і сьогодення.
