Штефан де Шпігелер

29-01-2010

Я близько 20 років провів, вивчаючи цю країну і цю частину світу. Тепер я іноді повертаюся. Я працюю в Нідерландах над вивченням безпекових загроз в Європейському Союзі і в Нідерландах зокрема, а також можливостей для вирішення цих питань безпеки. Коли я приїжджаю сюди, я бачу гарну частину України і погану частину України. Вся паніка навколо епідемії грипу та безвідповідальна поведінка багатьох політиків показали мені найгірший бік України. Той факт, що вам вдалося провести цю конференцію, свідчить, що наполегливість у важкі часи є великою справою.

У своєму виступі я розгляну більш широкі питання, і як вони впливають на даний конкретний регіон. По-перше, я хотів би зробити два загальні зауваження щодо обговорення, яке ми мали до цього часу. Ми маємо справу з безпековою кризою, і тут є професійна звичка завжди дивитися на погану частину питання. Однак ми повинні визнати, що на все погане, що ми почули сьогодні вранці, слід поглянути з іншого боку.

Ми були свідками вражаючих позитивних досягнень в сфері міжнародної безпеки протягом останніх 20-30 років. Всі дані свідчать про це. В цьому є кілька важливих інгредієнтів. Світове економічне зростання мало важливий вплив на безпеку. По-друге, демократизація (що б ви не думали про демократію і якими б не були майбутні дискусії з питань демократії) дозволила краще посередництво і врегулювання конфліктів у країнах демократичним шляхом, а не іншими засобами. Це емпіричне спостереження. Зростання демократизації мало величезний вплив на міжнародну безпеку. По-третє, ми брали активну участь у міжнародних операціях із забезпечення безпеки, і Захід зокрема. Значно покращилися миротворчі операції ООН. Жодна з цих тенденцій не були порушена в результаті економічної кризи. Ми починаємо виходити з цієї кризи і, звичайно ж, ми маємо справу з наслідками. Тим не менше, немає ніяких ознак того, що модель, яка була поставлена під сумнів протягом якогось часу, буде залишатися під сумнівом. Ми бачимо багато ознак стійкості. Ми культивували значну стійкість у світі протягом останніх 20 років і вона не випарується зненацька через економічну кризу. Тим не менше, деякі наслідки не слід забувати.

Ми щойно пережили свого роду бурю величезних масштабів. Як і під час природної бурі, ви шукаєте притулку. У Західній Європі та багатьох інших країнах, є значні засоби для порятунку від цього неймовірного шторму. Ми будемо розплачуватися за ці рятувальні засоби протягом довгого часу. Це була перша реакція. Під час природних катаклізмів більшість жертв виникає не під час шторму, а після нього: будівлі обрушуються, є медичні наслідки і т.д. Довгострокової тенденції виникнуть поступово з часом.

Я збираюся розглянути кілька питань, піднятих в ході цієї сесії. Перше – про нові пріоритети. Зокрема те, що з'являється глобальне зрушення в балансі сил. Багато тенденцій, які ми помітили перед кризою, можуть прискоритись завдяки їй.

Основною тенденцією, як видається, є зменшення ваги Заходу і зростання решти. Глобально кажучи, є зменшення ваги Заходу і зростання решти. Регіонально кажучи, у цій частині світу є, як я називаю, диференційної нестабільності. Криза зачепила всі країни в цій частині світу, але деякі країни вважають, що вони справилися з кризою краще за інших. Росіяни чомусь вважають, що вони краще вийшли з кризи. Це, безумовно, підбадьорило деяку частину російського істеблішменту.

Нові пріоритети двоїсті. По-перше, фінансові наслідки цієї кризи будуть величезними. ЄС та окремі держави-члени активно проводили заходи, спрямовані на вихід з кризи. Криза неминуче вплине на деякі з цих пріоритетів, оскільки існують внутрішні потреби, пов'язані з безробіттям та іншими фіскальними наслідками.

По-друге, існує багато непередбачуваних подій, так звані «чорні лебеді». У минулому нам завдали ударів кілька таких подій: 11 вересня, зростання кібер-тероризмом, непередбачені конфлікти і пандемії. Непередбачуваність обстановки в сфері безпеки є однією з речей, яка має нас турбувати найбільше.

По-третє, існує внутрішня нестабільність. Питання в тому, якою мірою міжнародні організації могли б впоратися з нею. Я думаю, ми повинні вирізнити Європейський союз, який не має інструментів для боротьби з внутрішньою нестабільністю в Європі. ЄС може впоратися з такими речами всередині Союзу. Інші організації мають обмежені засоби у своєму розпорядженні, тому що вони мають спеціалізоване спрямування і можуть мати справу або з питаннями безпеки, або з економічними питаннями. З іншого боку, існує необхідність вирішення більш широких питань.

Сьогодні згадували питання зміни парадигми. Національні уряди виходять знову на передній план і діють таким чином, якого ми не бачили раніше. З'являється ряд нових міжнародних організацій, таких як Велика 20, перестроюючи нашу інституційну мережу щоб краще відповідати проблемам, з якими ми маємо справу. Традиційні організації з цим не справляються. Ця зміна парадигми є важливою, оскільки вона підриває інституційний фетишизм, від якого ми страждали довгий час. Багато людей, особливо в цій частині світу, вважають, що безпека пов'язана з інституціями, і що приналежність до інституції вирішує проблеми безпеки. Але ви забуваєте, що Європейський Союз і всі установи в Західній Європі зростали протягом десятиліть. Тепер ви можете думати, що хочете належати до цих інституцій. Тим не менше, є багато домашнього завдання, яке слід зробити в першу чергу, так само як після неймовірної катастрофи Другої світової війни, країнам необхідно перебудуватися, а потім об’єднуватися навколо організацій. Ми не можемо змінити цю причинність, є певна логіка, якої не можна уникнути.

Криза виводить ці пріоритети знову на перший план. Нестабільність міжнародних інституцій значить підвищення відповідальності національних еліт. Саме тут є гроші, демократична легітимність, і політичні інструменти. Це національні держави, і навіть у Західній Європі ми не повинні про це забувати.

Нарешті, існує проблема економічної безпеки. Я не думаю, що це нове питання. Криза чітко показала нашу обмеженість. Безпека, економіка і політика розглядаються як окремі речі. Все організовано за цією схемою. Міжнародні організації теж, за винятком Європейського союзу. Деякі установи займаються безпекою, інші економікою і фінансами. Втім, економічні та фінансові інститути набагато сильніші, ніж безпекові організації. Економічні та фінансові аналітики мають велике розмаїття даних. Якщо я розглядаю безпеку – немає нічого подібного. У вас є всі типи даних, які вам показують, як країни проводять політику в галузі освіти або охорони здоров'я, але немає ніякого еквівалента в галузі безпеки. Міжнародні інститути мають свої власні обмеженості, і вони не можуть звести разом всі ці речі. На національному рівні уряду мають те ж саме: є окремі міністерства внутрішніх справ, оборони, допомоги з метою розвитку і т.д. Ці хлопці ведуть всілякі політичні бої один з одним, їм надзвичайно важко знайти всеосяжний підхід навіть на національному рівні, не кажучи вже про міжнародний рівень. Зруйнування цих обмежень є одним з імперативів сьогоднішнього дня. Безпекова спільнота має справу з традиційними елементами безпеки. Ми доклали багато зусиль намагаючись побудувати економічну безпеку за їх уявленнями. Скільки економістів читати безпекову літературу? Скільки фахівців з безпеки читають економічну літературу? Я думаю, що криза змушує нас визнати обмеженості, які ми повинні подолати і визнати, що безпека є багатогранною.